Вітаємо, . Вам поки недоступна функція "Вподобання" для книги. Вона стане доступною вам в найближчі дні. Перепрошуємо за незручність і бажаємо приємного читання на Букнет!
Сповіщення
підтвердження Email
Обмеження 18+
Даний контент доступний тільки зареєстрованим користувачам, що досягли віку 18 років.
Обмеження 14+
Покупку може здійснювати користувач віком від 14 років
Анотація до книги "Чому скульптури плачуть?"
Вона боялась їх з дитинства. Скам'янілі очі спостерігали за нею, а застиглі вуста прагнули про щось розповісти. Скульптури не байдужі до світу живих й мають свої забаганки. Та чи варто їх виконувати?
Вітаю!
Непогано. Більше й не знаю, що додати. Щодо невідповідності зв'язку між скульптурою й прототипом, Олександр Вітолін, вже вказав. Треба в одному оповіданні якоїсь одної лінії дотриматися. Чи з містичним зв'язком між скульптурою й прототипом, наче в Роулінг між портретами й прототипами, чи як з скульптурою-новою особистістю від початку її створення.
Успіхів!
+1 до враження певної "дитячості" від твору - не лише тому, що героїня ближча до дитини, ніж до дорослої, але й тому, що занадто легко все відбувається: як уже говорили, прості завдання, жодних особливих труднощів. Спойлер для тих, хто не читав ще: і спецслужби її не на молекули розібрали, а до Парижа відправили. Тобто здібність трапляється не вперше, досліджувати її природу ніхто не прагне, і від неї самі лише бонуси носію. Отакої.
Ну, і не дуже мені віриться, що навіть вранці ходячого Ярослава помітили вже аж біля Софії. Оце дійсно фантастика.
Приєднуюся також і до думки про те, що, якби тут була не одна "переказувальна" історія, а низка детективних сюжетів, то це був би геть незлий заміс для цілого серіалу. А в такому форматі, як є, трохи наївно виглядає. Якось так.
Хотіла ще спитати, у якому місті відбуваються події першої частини. Дякую.
Оживіння статуй для мене дуже близька тема, бо в мене в вже є одне оповідання про живу статую (але не в нашу сучасну епоху) і є чорновики для інших подібних творів.
У вас статуї спокійні, просто балакають, доручають вашій героїні (вам) прості квести. Тому для мене це скоріше дитяче фентезі в стилі "Мері Попінс". (І тут треба сказати, що я не дуже люблю "Мері Попінс" і сюжет з хлопчиком-статуєю мене не вразив.)
Раджу подивитись вам "Ніч в музеї", а також другу частину (інші я ще не дивився). Почитайте легенди про Голема... і це далеко не весь список. Але в вашому випадку "Ніч в музеї" найближче підходить для вашого стиля. А Голем - це все таки початок початків легенд про живу глину.
Також хочк вказати на те, що перша статуя сумувала за своєю натурницею, а пам'ятник Ярослава усвідомлював себе виключно як князя. Нелогічно.
А от пошук вандалів Пейзажної алеї був би цілком в дусі вашого твору...
Олександр Вітолін, О, про вандалів з пейзажки можна багато чого написати. Особливо шкода "Маленького Принца", хоч його вже й відновили.
Про оживіння статуй читала та дивилась багато чого, тому що це моя фобія і я намагаюсь подолати її різними шляхами. "Ніч в музеї" для мене як фільми жаху.
Дуже інтригуюча історія, і як на мене - більше схожа на непоганий такий сценарій серіалу. Для чогось на кшталт "Кості" абощо. Напівдетективного, напівісторичного, і не без гумору. Навіть за менеро викладу схоже на сценарій.
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже гарна історія. Я б із задоволенням прочитала б такий роман. Жива, яскрава героїня, і не менш цікаві статуї.
Вітаю!
Непогано. Більше й не знаю, що додати. Щодо невідповідності зв'язку між скульптурою й прототипом, Олександр Вітолін, вже вказав. Треба в одному оповіданні якоїсь одної лінії дотриматися. Чи з містичним зв'язком між скульптурою й прототипом, наче в Роулінг між портретами й прототипами, чи як з скульптурою-новою особистістю від початку її створення.
Успіхів!
+1 до враження певної "дитячості" від твору - не лише тому, що героїня ближча до дитини, ніж до дорослої, але й тому, що занадто легко все відбувається: як уже говорили, прості завдання, жодних особливих труднощів. Спойлер для тих, хто не читав ще: і спецслужби її не на молекули розібрали, а до Парижа відправили. Тобто здібність трапляється не вперше, досліджувати її природу ніхто не прагне, і від неї самі лише бонуси носію. Отакої.
Ну, і не дуже мені віриться, що навіть вранці ходячого Ярослава помітили вже аж біля Софії. Оце дійсно фантастика.
Приєднуюся також і до думки про те, що, якби тут була не одна "переказувальна" історія, а низка детективних сюжетів, то це був би геть незлий заміс для цілого серіалу. А в такому форматі, як є, трохи наївно виглядає. Якось так.
Хотіла ще спитати, у якому місті відбуваються події першої частини. Дякую.
Оживіння статуй для мене дуже близька тема, бо в мене в вже є одне оповідання про живу статую (але не в нашу сучасну епоху) і є чорновики для інших подібних творів.
У вас статуї спокійні, просто балакають, доручають вашій героїні (вам) прості квести. Тому для мене це скоріше дитяче фентезі в стилі "Мері Попінс". (І тут треба сказати, що я не дуже люблю "Мері Попінс" і сюжет з хлопчиком-статуєю мене не вразив.)
Раджу подивитись вам "Ніч в музеї", а також другу частину (інші я ще не дивився). Почитайте легенди про Голема... і це далеко не весь список. Але в вашому випадку "Ніч в музеї" найближче підходить для вашого стиля. А Голем - це все таки початок початків легенд про живу глину.
Також хочк вказати на те, що перша статуя сумувала за своєю натурницею, а пам'ятник Ярослава усвідомлював себе виключно як князя. Нелогічно.
А от пошук вандалів Пейзажної алеї був би цілком в дусі вашого твору...
Олександр Вітолін, О, про вандалів з пейзажки можна багато чого написати. Особливо шкода "Маленького Принца", хоч його вже й відновили.
Про оживіння статуй читала та дивилась багато чого, тому що це моя фобія і я намагаюсь подолати її різними шляхами. "Ніч в музеї" для мене як фільми жаху.
Дуже інтригуюча історія, і як на мене - більше схожа на непоганий такий сценарій серіалу. Для чогось на кшталт "Кості" абощо. Напівдетективного, напівісторичного, і не без гумору. Навіть за менеро викладу схоже на сценарій.
Оля Зінченко, Дякую! Гарна ідея.
Досить цікаво. Впевнена, що ви можете розгорнути цілий цикл, де буде описано історіі статуй. Я б таке читала!
ПерсеФона, Дякую! Є така ідея, бо скульптури мене не відпускають - треба всі історії розповісти і більш розгорнуто, ніж тут.
Дякую. Дуже цікава для мене тема. Мене завжди цікавили статуї, живі вони чи ні. Хороша містика, від мене плюсик. Дочитала до кінця
Крися, дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати