У світі, де слова мають ціну, а платформи диктують, про що можна писати, а про що — мовчати, ми створили свій сад. Віртуальний притулок для п'ятьох авторів, розкиданих по різних містах, об'єднаних спільним корінням і спрагою до справжності.
Ми були як квіти: лаванда, що приносила спокій; бузок, що огортав ностальгією; і я — колюча троянда, яка відмовляється згладжувати кути заради рейтингів.
Але сад не витримує тиску «соціуму». Коли одна з нас зникає, не витримавши цензури та самотності, ми залишаємося наодинці з питанням: чи варто продовжувати писати, якщо доводиться вбивати в собі живу людину заради «безпечного» тексту?
Це не просто історія про літературу. Це маніфест тих, хто обирає власну правду, навіть якщо вона колеться.
Чи зможе наш сад вистояти, коли правила платформ стають гостріш