Безмежність

Відчувати безмежність, бути вільними, що може бути кращим?
Любомир втратив свою родину.
Залишившись один, він приїхав у селище, звідки був родом.
Любомир вийшов у поле.
Відчув безмежність вітру, який бентежив волосся.
Перед очима безмежний простір, в якому панувала свобода.
Любомир закрив очі. Вдихнув глибше.
Відкрив очі, побіг.
Тікаючи від свого реального життя, ніби це допоможе.
Любомир біг, об’єднуючись з вітром, з полем, ніби він - частина цієї природи, натурального світу.
Чоловік біг, спрямовуючи усю свою силу вперед, не помічаючи, що вже перетворюється на коричневого коня з жовтими смужками у гриві.
Тепер він частина природи.
Він - кінь-одинак, який загубився степами.
Що цього перевертня поверне до минулого життя?
Можливо жінка, в яку він закохається? А чи дозволить вона себе кохати?