Безмежність
Пролог
Пролог
Відчувати безмежність та бути вільними, - що може бути кращим?
Любомир втратив свою родину.
Залишившись один, він приїхав у селище, звідки він був родом.
Любомир вийшов у поле.
Відчув безмежність вітру, який бентежив його волосся.
Перед очима був безмежний простір, в якому панувала свобода.
Любомир закрив очі. Вдихнув глибше.
Відкрив очі та побіг.
Побіг, тікаючи від свого реального життя, ніби це допоможе.
Любомир біг, об’єднуючись і з вітром, і з полем, ніби він - частина цієї природи, цього натурального світу.
Чоловік біг, спрямовуючи усю свою силу вперед, не помічаючи, що вже перетворюється на коричневого коня з жовтими смужками у гриві.
Тепер він точно частина природи.
Він - кінь-одинак, який загубився степами.
Що ж цього перевертня поверне до минулого життя?
Можливо жінка, в яку він закохається? А чи дозволить вона себе кохати?
А поки Любомир у тілі коня розчиняється у полях, стаючи одним цілим з безмежним простором, то повертається до свого другого міцного тіла, забувши, поки що на час, що він колись був людиною.
#1551 в Фентезі
#319 в Містика/Жахи
Відредаговано: 04.07.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
