Вероніка завжди вважала себе порядною дівчиною. Освіта, робота, правильні принципи – усе це не допомогло їй вирватися з бідності.
Тому коли заможний дорослий чоловік запросив її лише на чашку кави, відмовитися виявилося складніше, ніж вона думала.
«Я одружений, але давно не щасливий».
Вероніка знала, що повинна піти після цих слів. Але не змогла.
Її самотність, його красиві залицяння та їхня надія на краще життя виявляються сильнішими за здоровий глузд.
Особливо коли казка так схожа на правду.