Бачу ціль, шукаю сенс

«Вона моя жінка» - осяяння приходить одразу, щойно в полі мого зору з’являється витончена жіноча щиколотка з автомобіля й опускається на асфальт.
Доки я не зустрів Емму, я був упевнений, що кохання і довіра йдуть пліч-о-пліч.
- Невже ти не можеш повірити мені навіть тепер?
- Можу. Я вірю. Тільки... - вона в сум'ятті замовкає.
- Цього мені достатньо, - мій голос тремтить.
- Я люблю тебе.
- Я не можу жити без тебе. Я мало не збожеволів, усе хотів придумати, яким чином змусити тебе повірити мені. Я закохався в тебе в момент нашої першої зустрічі, і з кожним днем кохав дедалі сильніше, роблячи нерозважливі вчинки і слідуючи за тобою, подібно до відданого пса. Я готовий і далі слідувати за тобою, доти, доки тобі це не набридне і ти не погодишся вийти за мене заміж.