Ангел-Хранитель

Яна прокинулась з тяжким серцем. Їй знову снився той же сон. Ні, вона вже знала, що то і не сон, то Іван до неї приходив. Тоді вона бачить себе, наче збоку, бачить , як спить у себе в ліжку, бачить все, що є у неї в кімнаті, і бачить Івана. Той мовчки стоїть на порозі, постоїть-постоїть, подивиться та й піде. Нічого не каже, нічого не просить, не всміхається, не плаче. Але то вже недобрий знак. За дванадцять років після смерті коханого Яна добре це засвоїла.