Чи можна почати все з початку, коли стоїш над прірвою життя, коли причепилося болячок більше ніш грошей в кишені.
Все здавалося б кінець: дружина подала на розлучення, єдиний син рік тому загинув в автомобільній аварії, і хоч тебе офіційно не визнали винним, твоя совість знає що сідав в автомобіль ти напідпитку, і що це ти задрімав за кермом.
Стояв Динис на мосту річки і думав стрибати чи ні?
Ну що тримає мене невдаху на цьому світі? Але в голову ввірвалася інша думка " Ось прожив я сорок з гаком років, стрибну? Що залишу по собі?"
Розвернувся глянув на небо, заплакав, кинув на себе хрест, як умів , і пішов до дому.

Раніше часто писала про такі речі! Мені було цікаво, що думає людина перед самою смертю, коли вже ось ось, коли ти вже дивишся вічності в очі?