Все частіше чую закиди на кшталт: "Писала (малювала, співала, танцювала) колись. А тепер сім'я, дитина... Не до творчості". А як ви вважаєте? Чи справді сім'я і творчість несумісні. Чи це лише відмовка і виправдання над свіжою могилкою таланту?
Колись я працювала на нелюбимій роботі та писала ночами, уривками проміж роботою і сім'єю. Зараз поєдную сім'ю та творчість і відчуваю себе значно задоволенішою))
Комерційна творчість із сім'єю поєднується. Якщо в сім'ї достатньо грошей - теж. Якщо є багато вільного часу (школота, студентота, пенсота, фріланс або працівник пару днів на тиждень) - ніщо не заважає. Якщо є можливість графоманити у робочий час - бінго.
А загалом - можна тільки графоманити під натхнення, а творити гідний продукт - зась.
Якщо когось цікавить обоснуй - питайте, детально розповім.))
Нідейла Нельте, саме про те. Але висловився незграбно. Мав на увазі, що маючи сім'ю та повноцінну роботу, можна графоманити під натхненням. Але неможливо створити якісний продукт (текст). Якось так))
Не скажу, що ці поняття несумісні, але звичайно, без дітей легше твориться)) Хоча, з другого боку, їх наявність компенсується масою позитивних емоцій, що, безперечно, впливає і на творчість. Але часу дуже не вистачає, бо ще ж і робота... Поки діти малі - свої трабли, бо вимагають постійної уваги. як підростають - починаються "битви" за комп'ютер ( бо всім треба)). А я з телефону книг не пишу, можу хіба читати та короткі коментарі залишати. Тому доводиться вставати раніше, щоб нормально попрацювати, поки всі сплять))
Діти емоційно виснажують, забирають багато сил і увесь час, беззупину бігають і мамкають, кричать, плачуть, і щось хочуть. Про прибирання, готування їжі, прання, я узагалі мовчу, бо ця робота ніколи не закінчується. Ще коли двоє малих діток одного віку, то сварок і бвйок між ними не уникнути, навіть якщо давати їм усе однакове то все одно буде конфлікт. І вечором ти настільки виснажений що навіть розмовляти не хочеться.
І це ще не кінець, після того як настала нічка і дітки уже сплять, і ти нарешті засинаєш....та не надовго, через годинки три малюк встає і плаче, вимагає молока і так 5-6 раз за ніч(годувала груддю 1.5 року). Ще згадаю і про другого малючка, який часто хворіє, то тоді ніч стає кошмаром, бо що години міряєш температуру.
Ось так живу три роки, сказати що важко, нічого не сказати.
Рік тому, наважилась написати першу книгу, щоб якось відволіктись від щоденної рутини, натхнення було безмежне і бажання велике. Та часу катострофічно не вистачає...
Для написання гарного багатомірного тексту письменнику необхідний багатомірний життєвий досвід.
Зараз створюється багато дитячого оповідуючого контенту, при перегляді(чи прочитанні) якого більш доросла аудиторія виявляє їх тупими, ніби діти , для яких воно створюється також тупі. Але діти не тупі, вони наївні через свій обмежений досвід. На мою думку, цей контент створюють люди в яких немає власних дітей і чисто заради заробітку. Діти (власні або чужі, з якими нам доводилось в житті спілкуватись) - це необхідний досвід по життю(який набувається примусово, якщо людина не набула його досі), та очевидний приклад для розуміння, якщо письменник не пам'ятає себе у цьому віці.
Для створення гарної історії, людині необхідно пройти всі етапи дорослішання: від наївної дитини до підліткового відрікання через враження молодості і відповідальну зрілість, тоді можливо розуміти психологію власних персонажів. Тобто, я не розумію, як діти можуть заважати творчості стосовно натхнення(а натхненню не завадять ніякі перепони на шляху у втіленні задумів). Можливо, просто досі у автора були якісь не відповідаючі дійсності уявлення про своє заняття?
Яна Паувел, Ні-ні! Геть депресію, не можна;))) Хоча і мені важко бувало. Я знаходила полегшу і скріплення у сповіді і святому причасті. Для мене це було потужним зарядом життєвих сил.
Починала писати, коли малим було 3 та 1 рік. Чудово мені тоді писалося! Набагато легше, ніж потім, коли довелося виходити на роботу!
Головною стала фраза: "діти, спати, мама на роботу!"))) Тобто, мені вдавалося дотримуватися чіткого режиму. Мій час для творчості - це коли діти спали удень, після обіду, та ввечері: 21.00 - спати!
Лія Щеглова, Режим рулить!:))) І не лише у творчості. Справді в кожній сім'ї свої обставини, і свої способи їх вирішення. Когось не підтримують найрідніші, або й пригнічують, у когось часто хворіють діти. Але коли є бажання до самореалізації, то воно проб'ється, ну прям як тополька крізь асфальт. Я цього усім нам щиро бажаю:))
З особистого досвіду можу сказати, що це не відмовки, а реальна проблема. Постійні конфлікти з чоловіком через те, що приділяєш ту нещасну годину особистого часу писанині, а не йому чи сину, ледь не призвели до розлучення. Усі два роки, що писала свій перший роман, ми постійно сварилися. Був момент, коли я гадала, що доведеться обирати між мрією та коханим. Лише, коли він помітив, що без написання мені й справді погано, заспокоївся і припинив терор.
Інка Вікторова, Це сумно...Але добре те, що чоловік зрозумів вас і поставив вашу потребу творити понад свої інтереси, отже кохає:)))))
І знову ж таки, навіть попри сімейні негаразди ви не полишили творчості. Отже, людина, яка хоче реалізувати себе, зробить це попри все;)))
Так, коли є малі діти, займатися творчістю важко. І справа не в якійсь ліні, а в тому, що банально немає часу. Особисто мені доводиться "красти" час у сну. Кілька днів попросинався о 5.00 - маєш оповідання. Щоправда, потім доводиться тиждень відходити, бо недосип дається взнаки, та й зір страждає, але іншого способу я ще не знайшов.
Віктор Полянко, Так, зір сідає капітально. Щоправда, потім потроху відновлюється. Спочатку я також вставала раненько, поки мої спали і писала. Потім мій організм сказав, що більше такого робити не буде. Тоді я почала писати вночі. Часом мало не засинала за ноутом, але писала:) Отже бачимо, що хто хоче, той можливість знайде;)))
До народження дітей я часто малювала, але тепер коли поруч бігають двоє розбишак року і трьох років, то це майже неможливо, бо підштовхнуть чи самі щось підправлять. Тому зараз пишу, бо творчість для мене - це єдиний спосіб відволіктися від щоденної рутини і певних проблем з родичами. Коли вигадуєш щось нове, то ніби тікаєш від усього і повністю розслабляєшся. Тим більше, щоб писати достатньо мати лише мобільний і встановлений ворд у ньому.
Я думаю що робота і творчість сумісні, тим більше якщо творчість твій талант. Крім рутини жінка повинна займатися справою для душі. Можливо, не завжди пишеться, можливо не завжди є час. На мою думку, треба так організувати життя- щоб і вистачало часу і на сім'ю і на творчість.
Труднощі Вас не зламали, а загартували. Ви дійсно тепер маєте двох дітей: Назарчика і Боженку. Бажаю щоб Назарчик Ваш не хворів, а книжка "Божена" вийшла в Великому тиражі і стала популярною і був знятий фільм по "Божені".
Піклування про дітей забирає багато часу та енергії. Не кожен може успішно поєднувати рутинні клопоти і творчість. Тут, напевне, усе залежить від рівня того таланту, чи здібностей.
Річ не у відсутності часу, а у приорітетах, і бажанні бороти свою лінь. Бо творчість, це 10% таланту і 90% примушування себе до праці. Тому набагато простіше сховатися за відмазкою про сім'ю. Особисто я маю двох дітей(меншій місяць), бізнес, ремонт в квартирі і це мені не заважає ще й писати.
Деякий час не буде оновлень, бо ноутбук скоро їде в сервіс через пошкодження екрана. Або кіт всівся пухнастим задом, або я не додивилась, не знаю, хто тут винуватий. Сподіваюсь, що його швидко відремонтують, дуже хочу добитись
Вітаю, любі Натхненники! Сьогодні діють спекотні осінні знижки!!! "Наше спекотне літо". - 20% ВІН ТУТ. Ілай погодився на вечерю і моїй радості не було меж. Моє серце невгамовно калатало, я вся тремтіла і
Добрий ранок, любі читачі. Прода на книгу "Мій ректор — гусь" опублікована.
— Мамо, вітаю тебе з днем народження, — урочисто промовив він, подаючи їй коробочку. — Бажаю прожити ще сотні років і нарешті
Привітусики мої дорогенькі, давно не писала блогу. Зараз хочу трішки поспілкуватися з вами. У книгах "Солодка спокуса на Різдво" і "Кохання у селі" з'явилися буктрейлери. Пишіть свою думку... Також у романі "Солодка
Мирного всім вечора, мої сонечка!!! Запрошую, до короткого осіннього роману, "Відьомський шабаш". Насправді книга стартувала ще у неділю, і у ній вже є кілька цікавих оновлень. Я безмежно вдячна Ларисі Бондарчук,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
18 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВідмовка.
Головне - бажання.
Колись я працювала на нелюбимій роботі та писала ночами, уривками проміж роботою і сім'єю. Зараз поєдную сім'ю та творчість і відчуваю себе значно задоволенішою))
Ви молодець. Добре, що обставини посприяли, а ви зважилися на рішучий крок.
Комерційна творчість із сім'єю поєднується. Якщо в сім'ї достатньо грошей - теж. Якщо є багато вільного часу (школота, студентота, пенсота, фріланс або працівник пару днів на тиждень) - ніщо не заважає. Якщо є можливість графоманити у робочий час - бінго.
А загалом - можна тільки графоманити під натхнення, а творити гідний продукт - зась.
Якщо когось цікавить обоснуй - питайте, детально розповім.))
Нідейла Нельте, саме про те. Але висловився незграбно. Мав на увазі, що маючи сім'ю та повноцінну роботу, можна графоманити під натхненням. Але неможливо створити якісний продукт (текст). Якось так))
Не скажу, що ці поняття несумісні, але звичайно, без дітей легше твориться)) Хоча, з другого боку, їх наявність компенсується масою позитивних емоцій, що, безперечно, впливає і на творчість. Але часу дуже не вистачає, бо ще ж і робота... Поки діти малі - свої трабли, бо вимагають постійної уваги. як підростають - починаються "битви" за комп'ютер ( бо всім треба)). А я з телефону книг не пишу, можу хіба читати та короткі коментарі залишати. Тому доводиться вставати раніше, щоб нормально попрацювати, поки всі сплять))
То точно:)) Часом встаю швидше, часом лягаю пізніше. Так і пишу:)
Все залежить від бажання 100 %
Марічка Бойко, Згідна ;)
Діти емоційно виснажують, забирають багато сил і увесь час, беззупину бігають і мамкають, кричать, плачуть, і щось хочуть. Про прибирання, готування їжі, прання, я узагалі мовчу, бо ця робота ніколи не закінчується. Ще коли двоє малих діток одного віку, то сварок і бвйок між ними не уникнути, навіть якщо давати їм усе однакове то все одно буде конфлікт. І вечором ти настільки виснажений що навіть розмовляти не хочеться.
І це ще не кінець, після того як настала нічка і дітки уже сплять, і ти нарешті засинаєш....та не надовго, через годинки три малюк встає і плаче, вимагає молока і так 5-6 раз за ніч(годувала груддю 1.5 року). Ще згадаю і про другого малючка, який часто хворіє, то тоді ніч стає кошмаром, бо що години міряєш температуру.
Ось так живу три роки, сказати що важко, нічого не сказати.
Рік тому, наважилась написати першу книгу, щоб якось відволіктись від щоденної рутини, натхнення було безмежне і бажання велике. Та часу катострофічно не вистачає...
Аліна Червоноока , Однозначно згідна з Вами.
Для написання гарного багатомірного тексту письменнику необхідний багатомірний життєвий досвід.
Зараз створюється багато дитячого оповідуючого контенту, при перегляді(чи прочитанні) якого більш доросла аудиторія виявляє їх тупими, ніби діти , для яких воно створюється також тупі. Але діти не тупі, вони наївні через свій обмежений досвід. На мою думку, цей контент створюють люди в яких немає власних дітей і чисто заради заробітку. Діти (власні або чужі, з якими нам доводилось в житті спілкуватись) - це необхідний досвід по життю(який набувається примусово, якщо людина не набула його досі), та очевидний приклад для розуміння, якщо письменник не пам'ятає себе у цьому віці.
Для створення гарної історії, людині необхідно пройти всі етапи дорослішання: від наївної дитини до підліткового відрікання через враження молодості і відповідальну зрілість, тоді можливо розуміти психологію власних персонажів. Тобто, я не розумію, як діти можуть заважати творчості стосовно натхнення(а натхненню не завадять ніякі перепони на шляху у втіленні задумів). Можливо, просто досі у автора були якісь не відповідаючі дійсності уявлення про своє заняття?
Яна Паувел, Ні-ні! Геть депресію, не можна;))) Хоча і мені важко бувало. Я знаходила полегшу і скріплення у сповіді і святому причасті. Для мене це було потужним зарядом життєвих сил.
Починала писати, коли малим було 3 та 1 рік. Чудово мені тоді писалося! Набагато легше, ніж потім, коли довелося виходити на роботу!
Головною стала фраза: "діти, спати, мама на роботу!"))) Тобто, мені вдавалося дотримуватися чіткого режиму. Мій час для творчості - це коли діти спали удень, після обіду, та ввечері: 21.00 - спати!
Лія Щеглова, Режим рулить!:))) І не лише у творчості. Справді в кожній сім'ї свої обставини, і свої способи їх вирішення. Когось не підтримують найрідніші, або й пригнічують, у когось часто хворіють діти. Але коли є бажання до самореалізації, то воно проб'ється, ну прям як тополька крізь асфальт. Я цього усім нам щиро бажаю:))
З особистого досвіду можу сказати, що це не відмовки, а реальна проблема. Постійні конфлікти з чоловіком через те, що приділяєш ту нещасну годину особистого часу писанині, а не йому чи сину, ледь не призвели до розлучення. Усі два роки, що писала свій перший роман, ми постійно сварилися. Був момент, коли я гадала, що доведеться обирати між мрією та коханим. Лише, коли він помітив, що без написання мені й справді погано, заспокоївся і припинив терор.
Інка Вікторова, Це сумно...Але добре те, що чоловік зрозумів вас і поставив вашу потребу творити понад свої інтереси, отже кохає:)))))
І знову ж таки, навіть попри сімейні негаразди ви не полишили творчості. Отже, людина, яка хоче реалізувати себе, зробить це попри все;)))
Так, коли є малі діти, займатися творчістю важко. І справа не в якійсь ліні, а в тому, що банально немає часу. Особисто мені доводиться "красти" час у сну. Кілька днів попросинався о 5.00 - маєш оповідання. Щоправда, потім доводиться тиждень відходити, бо недосип дається взнаки, та й зір страждає, але іншого способу я ще не знайшов.
Віктор Полянко, Так, зір сідає капітально. Щоправда, потім потроху відновлюється. Спочатку я також вставала раненько, поки мої спали і писала. Потім мій організм сказав, що більше такого робити не буде. Тоді я почала писати вночі. Часом мало не засинала за ноутом, але писала:) Отже бачимо, що хто хоче, той можливість знайде;)))
Сім'я і є література , вона надихає, як Люба робота, тут як вужик , в право, в ліво ...
Ярослав Потурняк, Цікава думка:)))
До народження дітей я часто малювала, але тепер коли поруч бігають двоє розбишак року і трьох років, то це майже неможливо, бо підштовхнуть чи самі щось підправлять. Тому зараз пишу, бо творчість для мене - це єдиний спосіб відволіктися від щоденної рутини і певних проблем з родичами. Коли вигадуєш щось нове, то ніби тікаєш від усього і повністю розслабляєшся. Тим більше, щоб писати достатньо мати лише мобільний і встановлений ворд у ньому.
Ореолка, Й справді. Я теж утікала в свій роман наче в фільмі "Аватар":))) Поверталася у студентські роки. І це було круто!:)
Я думаю що робота і творчість сумісні, тим більше якщо творчість твій талант. Крім рутини жінка повинна займатися справою для душі. Можливо, не завжди пишеться, можливо не завжди є час. На мою думку, треба так організувати життя- щоб і вистачало часу і на сім'ю і на творчість.
Олюся Луч, Дякую за теплі слова:))
Труднощі Вас не зламали, а загартували. Ви дійсно тепер маєте двох дітей: Назарчика і Боженку. Бажаю щоб Назарчик Ваш не хворів, а книжка "Божена" вийшла в Великому тиражі і стала популярною і був знятий фільм по "Божені".
Піклування про дітей забирає багато часу та енергії. Не кожен може успішно поєднувати рутинні клопоти і творчість. Тут, напевне, усе залежить від рівня того таланту, чи здібностей.
Аліна Червоноока, Коли людина працює над собою, це чудово. Тоді, справді, можна досягти успіху. Головне - бажання. Тоді і час знайдеться.
Річ не у відсутності часу, а у приорітетах, і бажанні бороти свою лінь. Бо творчість, це 10% таланту і 90% примушування себе до праці. Тому набагато простіше сховатися за відмазкою про сім'ю. Особисто я маю двох дітей(меншій місяць), бізнес, ремонт в квартирі і це мені не заважає ще й писати.
Анна Пахомова, О, це я розумію мама в декреті! :)))))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати