50 тисяч прочитань «яр — могила для милої»!
Дякую вам! Безмежно дякую! Мені так приємно, що аж дух перехоплює ❤️
Це моя перша книга, перша історія, яку я взагалі наважилася випустити у світ (десь плаче мій фанфік про Хижаків) І те, що вона перетнула позначку в 50 тисяч прочитань — для мене справжнє диво.
Для тих, хто тільки приєднався або хоче освіжити пам'ять — трішечки нагадаю, про що ця історія:
❤️Героїня: 20-річна Люда, яка змушена тягнути на собі всю родину — хвору маму й батька-п'яницю. Вона дуже емоційна, жива і на її голову звалюється стільки випробувань, що в якийсь момент вона просто... йде в мінуси. (Попередження: місцями ви захочете її прибити)

Прямо до Люди на роботу приходять кредитори. Один із них — наш головний герой Яр (Кирил Павлюченко), який уже встиг стати улюбленцем багатьох читачів, чим неймовірно розчулює моє сердечко. Він озвучує їй вельми «цікаву» пропозицію позбутися боргу через ліжко. Люда виганяє його і думає, що бачить востаннє.

Наступного ж вечора дівчина йде в клуб із подругою і... випадково виливає напій на футболку того самого Яра.
Далі починається знайомство зі світом темного Києва, герой із темним минулим, яскраві другорядні персонажі, а ще наша парочка навіть застрягла в глухому селі на Новий рік (ʘᴗʘ✿)

Події розгортаються в грудні 2022 / січні 2023 року. Це такий собі сучасний любовний роман 18+ (відверті сцени, всьо як положено + матюки) — має позначку дарк-роман через похмуру атмосферу світу, але там обов'язково є гумор, щоб трохи розрядити напругу.

Уривок:
— Дихай. Дихай. Дихай.
— Я… дихаю… — крізь зціплені до скреготу зуби сичить Яр. Його лоб і скроні рясно вкриваються великими краплями поту, а вени на шиї здуваються.
— Це я собі кажу! Не відволікай мене!
Обережно занурюю край л*за глибше. Тіло Яра знову здригається, він до кр*ві прикушує губу, намагаючись не закричати.
— Може, краще виделку взяти?
— ТАК, бл***! Я тобі зараз... Дам виделку...
— Але ж у ножа край дуже гострий!
— Мило...
Раптом метал об щось глухо стукає. Це той самий свинець?
— Є! — виривається в мене.
Починаю з силою піддівати кулю, впираючись лез*м у рану.
Яр вигинається в спині, з його грудей виривається стогін. Він судомно чіпляється пальцями в край матраца.
Залізяка не піддається — застрягла занадто глибоко. Моїх сил просто не вистачає, щоб виколупати її цим незграбним кухонним ножем.
— Усе! Усе, досить!
Ще раз дякую кожному, хто читає, ставить зірочки, додає в бібліотеку та пише коментарі. Ви — найкраща мотивація писати далі! ❤️❤️❤️
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю❤️
Анжеліка Горан, Дякую ❤️❤️❤️
Огоо вітаю ❤️ Кірюня заслужив
Уляна Саммерс, Дякую ❤️❤️❤️ та да
Вітаю! ❤️❤️❤️
Крісті Ко, Дякую щиро❤️❤️❤️
Вітаю❤️❤️❤️
Анна Лір, Дякую ❤️❤️❤️
Вітаю❤️
Вілена Озерська, Дякую щиро!)
Гарячі візуалі ❤️❤️❤️
Olena I, Дякую ❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати