авторське - що лишилось за кадром
Завтра вийде 98й розділ книги Щоденник служниці
А сьогодні невеликий віршований спойлер:
Я вірив. Любив. Він мені був як сонце...
Та сонце зробилося лютим пекельним вогнем.
Він знову говорить про велич, і славу, і гордість -
слова не врятують, не зцілять мене.
І дещо з-за лаштунків написання книги. Як я вже згадувала раніше, більшість листів і особистих записів генерала Жюно не збереглись; тому, як і інші вірші в книзі, наступний теж є «фанфіком за мотивами». Але в основі – цілком реальна фраза з того, що вціліло.
Незадовго до смерті генерал Жюно написав Наполеону такий лист:
«Я люблю вас, як первісна людина – сонце. Я весь ваш! Все життя я воював заради вас – але я втомився і більше не хочу. Моя душа бажає миру!».
Зізнаюсь: перша фраза надихнула мене так, що папка з чернетками і записами поповнилась ще кількома фентезі-історіями (які терпляче чекають свого часу).
Ще один цікавий факт. У генерала Жюно був унікальний на той час сейф, такий захист і такий механізм мали лише 2-3 екземпляри на всю Францію. Причому на таку міцну і складну штуку Жюно встановив найпростіший пароль :)
Причому, отримавши звістку про смерть Жюно, Наполеон одразу ж прислав до його дружини підлеглого з наказом відкрити сейф і знищити всі особисті листи. Від тієї історії залишилась лише згадка, що за стилем листи нагадували відомий на той час сентиментальний любовний роман «Листи португальської черниці».
Отже, на цьому тижні книга добігає кінця, але попереду ще не одна новинка)
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️♥️❤️♥️
❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати