Руде нещастя для боса — скоро фінал!
Тихого вечора!
Книга "Руде нещастя для боса", наближається до завершення!

✨✨✨
Різко піднімаюся з крісла, застигаючи на місці від несподіванки. В тілі все стискається від паніки. Серце пропускає удар, а в крові різко підстрибує адреналін. Я ж бо думала, що Марк поїхав умовляти доньку, намагатися відбудувати її довіру після всього, що сталося. Але я ніяк не очікувала, що вони з’являться тут разом.
Каріна виглядає напрочуд бадьорою та розслабленою. На її обличчі грає відкрита, дещо лукава посмішка. Вона йде в ногу з батьком, упевнено переступаючи поріг приймальні, двері якої залишає навмисно відчиненими настіж, створюючи ефект повної публічності.
— Привіт, маман, — лунає її дзвінкий голос на всю приймальню так голосно, що кілька менеджерів у коридорі аж завмирають на місці.
Я червонію до самих кінчиків вух, відчуваючи, як обличчя починає палати вогнем. Мені хочеться провалитися крізь землю або хоча б заховатися під стіл. Тим часом Каріна повільно робить коло очима, оглядаючи мене з ніг до голови, і з легким вдоволенням кидає:
— Зачотний лук, Злато Вікторівно. Татова сорочка личить тобі. Набагато краще, ніж твій повсякденний офісний стиль.
В мене шок від такого випаду малої. Відкриваю рот, намагаючись хоч щось сказати, аби зупинити цей спектакль. Але слова просто застрягають у горлі. Краєм ока помічаю, як Марк злегка нахиляється до доньки, намагаючись її стримати, і шепоче:
— Каріно, не перегравай...
♥️♥️♥️
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати