Гляньте, новинка❗
Сьогодні стартувала нова історія "Мій бос - спокусник".
Запрошую до прочитання книги з перчинкою♥️
— Я забороняю тобі їхати у відрядження з тим хтивим покидьком! - заявляє мій хлопець.
Я в цю мить складаю речі у дорожню сумку і навіть завмираю від здивування.
— Не забувай, ти говориш про мого боса, - нагадую йому стримано. - І мені неприємно від тебе таке чути.
— А мені думаєш приємно, що моя дівчина збирається у невідоме глухе місце з чоловіком, який пускає слину, коли на неї дивиться? - Андрій червоніє від люті і грудна клітка його підіймається від важкого дихання.
Ніколи його ще настільки сердитим не бачила. Як тільки я сказала про відрядження, його наче підмінили.
— Це все твої фантазії. У нас з Едуардом Борисовичем лише ділові стосунки.
Спокійно продовжую складати речі. Як би Андрій не ревнував, я все одно поїду. Знайти хорошу роботу в офісі не так просто, і мені пощастило, що мене взяли відразу після університету. І через хлопця я не збираюсь втрачати посаду помічниці.
— Це ти собі так думаєш, - він підходить ближче, стоїть над душею, поки я застібаю сумку. Пропалює мене поглядом, але я ігнорую його. - Алісо, отямся. Я бачив це в його очах. Не їдь з ним. Я хвилююся.
Він хапає мене за лікоть та розвертає до себе. Дивлюсь на його перекошене обличчя та дивуюсь. Не думала, що Андрій настільки ревнивий. Від коли ми з ним зустрічаємось, він завжди поводився досить адекватно. І навіщо я взяла його на передноворічний корпоратив? Від тоді йому наче дах знесло, постійно говорить, що мені треба звільнитись, що бос мій хоче мене, і що він відкрутить йому голову, якщо до мене торкнуться. Я слухала мовчки всі ці дні, навіть вважала ці ревнощі трохи милими. Он як сильно він мене любить. Але зараз його поведінка здається неадекватною.
— Ти мені не довіряєш? - примружую очі.
— Я не довіряю йому, - цідить крізь зуби.
— Думаєш, він ґвалтуватиме мене там? - смикаю руку, вириваюсь і відступаю. - Це смішно. Я не розглядаю свого боса як чоловіка, тому можеш заспокоїтись. І повір мені, я триматиму між нами дистанцію в тому разі, якщо ти хоч на краплинку маєш рацію.
— Я не збираюсь сидіти та чекати, поки ти мені зрадиш! - верещить не своїм голосом. - Я тебе не відпущу. Розбирай свої лахи і сиди вдома. Нехай твій бос знайде собі когось іншого.
Я шоковано дивлюсь на Андрія і навіть не можу підібрати слів. Чому це він вирішив, що може мені наказувати? Я щось пропустила? Може ми одружені? Чи я його власність?
— Ти мені не господар, щоб наказувати, - кажу обурено. - Я їду, бо це моя робота. І моє рішення не обговорюється.
Обличчя Андрія витягується. Він фиркає, зціплює руки у кулаки і знову насувається на мене. Тепер я навіть трішки боюсь його, очі його зараз наче божевільні.
— Якщо ти переступиш зараз поріг..., - до болю стискає моє зап'ястя. - Якщо ти поїдеш з ним... Це буде кінець. Наші стосунки закінчаться.
— Ти що здурів? - охаю від болю, смикаюсь, але він ще сильніше стискає руку. - Це лише звичайне відрядження на декілька днів. Нічого особливого. Відпусти.
https://booknet.ua/reader/mi-bos-spokusnik-b462823?c=5186829&p=1
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати