Тіло іноді пам’ятає довше за нас

У шостій главі Мей знаходить лише уламки старого інструмента — сім різьблених листків, бутон і музичний сувій. Цілого інструмента вже немає, немає струн, немає кімнати, де вона колись грала, і майже не залишилося нічого, що могло б підтвердити її здогад.

Але Мей все одно знає, що перед нею.

Вона пам’ятає відстань між струнами, положення рук, яким пальцем брали першу ноту, як довго звук жив після дотику. Вона впізнає інструмент не лише тому, що пам’ятає, як він виглядав. Його пам’ятає її тіло.

Мені дуже подобається ця думка, бо, здається, майже кожному знайоме щось подібне. Можна багато років не їздити на велосипеді, не грати на музичному інструменті, не танцювати, не шити чи не займатися якоюсь ручною роботою, а потім повернутися до цього — і раптом виявити, що руки самі пам’ятають рухи, про які ти вже давно не думав.

Наче частина досвіду зберігається в нас окремо від слів і спогадів. Ми можемо забути послідовність дій, назви чи подробиці, але варто знову взяти знайомий предмет у руки — і щось повертається само.

Мені здається, в цьому є щось дуже тепле. Частина минулого може залишатися з нами значно довше, ніж ми думаємо.

А у вас було таке, що після довгої перерви ви повернулися до якоїсь навички й раптом зрозуміли: руки або тіло все ще пам’ятають, що робити?

Глава 6. «Сім листків»

Ілюстрація та тема — за мотивами книги «А що далі?».

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Книга Завершена!!!
Любі читачі! Нарешті можу поділитися з вами чудовою новиною) Моя книга "Падіння світів. Книга 1. Відлік до смерті " ЗАВЕРШЕНА! Запрошую всіх на мою сторінку, додавайте в бібліотеки і бажаю приємного прочитання! Буду
❤️ Однотомники чи книжкові цикли?
А що ви більше любите читати? ❤️ Одну завершену історію, де всі таємниці розкриті, а герої отримують свій щасливий фінал? ❤️ Чи довгі цикли, у яких можна ще не одну книгу провести з улюбленими персонажами і окрему
Ізяслав Мстиславич: лицар престолу
Щойно ми розбиралися з тим, як Юрій Довгорукий рвався до Києва з далекого Залісся, — а тепер поглянемо на того, хто стояв на його шляху і боронив рідний дім. У Портреті № 41 («Ізяслав Мстиславич — лицар
Знижки! Бунтівна молодь та зрілі пари.
Привіт, мої любі Спокусники! Сьогодні діють знижки на дуже різні книги від бунтівної молоді до зрілих пар. Обирайте свою історію для затишного вечора) ✨«Саме той» 20% Чи можна вірити чоловікам, їхньому коханню та
Вона вважала його братом…
Вітаю, любі читачки і читачі! Все життя вона думала, що він — її старший брат, її найрідніша людина. Але між ними немає кровного зв'язку і він плекав до неї зовсім не братні почуття… Купуйте роман «Лінія
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше