Розділ 9. Підвал на Пересипу
«Найзручніша смерть у воєнному місті та, яку можна списати на війну».
Цей розділ я писала дуже обережно. Він про ніч після ракетного удару, про рятувальників, пил і людей, які до ранку не мали права не дивитися. Війна в книжці лишається фоном, але тут вона підходить дуже близько.
На Пересипу після удару в підвалі складу знаходять чоловіка. Сорок рятувальників бачили, як прилетіла ракета. Усім усе зрозуміло. Майже всім.
У цьому розділі:
- підвал, куди Мира боїться спускатися, і ліхтар, який їй раптом дають у руки;
- Ярема, вперше не в білій сорочці, а сірий від пилу з голови до ніг;
- і ви нарешті краще побачите обох: якого кольору в неї очі, звідки шрам через брову і що вона помічає в його руках, коли зовсім не мала б.
Уривок:
— Тримайте, — сказав він. — Світіть мені на руки. Рівно. Не на обличчя, не на стіни, тільки на руки. Можете?
Я взяла ліхтар. Він був важкий і холодний, і від його ваги мої пальці раптом перестали тремтіти.
Від авторки: у Міри боязнь підвалів, і я довго думала, як Ярема може допомогти їй удруге, але не повторюватися. Він не втішає й не питає, чи все гаразд. Він просто дає їй роботу. І вона це розуміє, і за це його ненавидить ще більше.
А як вам найкраще допомагають, коли страшно: словами чи справою?
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати