Перша книга і як я прийшла до письменництва

Я завжди захоплювалася людьми, які вважали себе письменниками. Більш того, не боялися виходити зі своїми творами на різні конкурси, майданчики та стукати у видавництва. Я сама раніше писала лише "в стіл". Була впевнена, що увесь цей письменницький двіж не для мене. Власне про Букнет я чула давно, але чомусь обходила його завжди десятою дорогою. Бо писати сюди самій мій внутрішній критик не дозволяв, а читати чужі твори було страшно, бо здавалося, що усі навколо пишуть краще, ніж я... Але в якийсь момент щось всередині мене перемкнулося і я зрозуміла, що коли, як не зараз?

Життя іде і з кожним днем я все більше жалкую про те, що нічого не роблю. Не показую нікому свої книги, не ділюсь ідеями і не надихаюсь іншими людьми. І я наважилась нарешті на реєстрацію тут. І що я бачу? Тут дійсно купа талановитих авторів, цікавих книг та багато натхнення для мене, як для письменниці. Шкодую лише про те, що не прийшла сюди раніше. І щиро вдячна усім, хто підтримує зараз мене на шляху написання моєї першої книги для Букнету. Дякую за теплий прийом)

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Отже,
флешмоб "історія по картинці" отримав друге дихання, приєдналось кілька учасників і тепер в нас 18 оповідань)) Хто не бачив, запрошую сюди: Загублені окуляри - додалось 5 історій. Вони всі настільки різні,
Перший Портал завершено! (чому такий фінал?)
Цей допис матиме дві частини: запрошення для тих, хто ще не читав «Портал у Гріх», і думки про фінал для тих, хто вже прочитав. ПЕРША КНИГА З СЕРІЇ ПРО (НЕ)КНИЖКОВИХ ЧОЛОВІКІВ ЗАВЕРШЕНА! Повний текст на сайті.
Відгук на книгу Заповіт Везунчиків
Коли все висить на волосині, вибір, який підкидає доля, — це вже не зовсім вибір, а радше випадкове втручання. Акт везіння! Саме так Ярослава з XXI століття потрапляє на космічний корабель, де немає нікого, крім саркастичного
«ми теж втратили матір!» — крик, який роками сидів
Іноді найстрашніша битва відбувається не на вулиці й не в клубі, а вдома — на кухні, між батьком і сином, де замість зброї — кришталевий графин і правда, яку роками замовчували. Сьогодні в новій главі «Літнього дощу»
Дуже емоційна глава
Ця глава показує, що неважливо якого ти віку, але кожен має право на слабкість, що кожен має всередині певні рани та душевний біль, це показано в моїй 10 главі, а 11 буде теж дуже цікавою, але не знаю коли викладу. Почалися самі
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше