Мої крила розгорнулися чи то з переляку чи то... Я нервово сковтнув, крила зробили своє характерне клацання.

– Та воно автоматично зберіглося, я пізно помітив. Я...цей-во...

– І ти прийшов похватитися чи шантажувати мене? – прошипіла Жаді, повільно припіднявшись з стільця.

 Моє серце здавалось, проб’є грудину. Чи вистрибне глотки, бо билося аж в горлі. В роті пересохло.

– Ні…я просто. Вибач…– я не знав як рятувати ситуацію.

 Жаді опинилась позаду. І схопила мене за ріг – змусила за прокинули голову.

– Що вибач? Ти…збоченцю! Даріель правий – ти притушений і треба триматися від тебе як най далі! – випалила гнівно Жаді.

– Ой, а Даріель прямо безгрішний?! – обурився вже я.

*************************************

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512