Я тут миле нервування навіть в жахастика запхала: 

Яна залила заварник окропом, поставила дві чашки й коробку з печивом, що нещодавно придбала. 

Сіла на стілець. Одну ногу піджала під себе й уперлася в неї підборіддям, другу залишила на підлозі для кращої стабільності. Взяла смартфон зі столу, розблокувала, глянула на екран і поклала. 

Опустила ноги, поклала голову на стіл. Випрямилася, схрестила ноги на стільці по-східному, як султани у фільмах, і відкинулася на спинку. 

Стілець під дією інерції відхилився назад і спробував упасти. Та йому не дозволили. 

Це мімішество з того самого божевілля, де хлопець перетворюється на вовка, людей жеруть, а поліція отримує купу дивних справ про зникнення... 

Їй Богу, я його поки допишу сама когось або щось дивне зжеру! 

Про дивну дієту Раї з “Оберни...” ми краще взагалі промовчимо 

А ось ці два моменти немйовірно милі й трохи щемкі: 

Кет плюхнулася на ліжко на горищі, яке Іван облаштував для неї. Вона часто тут залишалася. Колись горище лякало її, хоча дідусь перетворив його на утеплену мансарду, щоб узимку вона могла приїжджати.  

Уночі Кет нерідко спускалася вниз до Раї — навіть якщо тієї не було вдома. Куталася в пухку ковдру на ліжку.  

«Чи мерзнуть вампіри взагалі?» — подумала вона.  

Якщо ні, то ковдра весь цей час була саме для неї.  

Кет усміхнулася. І втома нарешті зморила її. 

тицяйте картинку, щоб читати!

Настала тиша. Місяць сховався за хмарами.  

— Фух! — Рая видихнула і поглянула на Богдана. Її погляд затримався довше, ніж слід було б.  

— Чого ти знову так витріщилася? — грубо відреагував він.  

— Вибач… Ти просто схожий на нього… — подумала вона, відчуваючи дивне тепло. Можливо, він би посміхнувся так само. 

А в “Кет.Вальс крові” дівчатка дуже мило поговорили оп душах на кухні:

— Привіт, — вампірка зайшла до кухні. — Хтось у доброму гуморі, Катрусю? — з посмішкою запитала Рая.  

— Типу того, — Кет якраз вирішувала, що дістати з холодильника.  

— Невже це через того небезпечного хлопця? — Рая увімкнула кавоварку.  

— Небезпечного? — Кет зачинила холодильник. — До речі, про небезпечних. Де твій «тюбік»?  

Рая пирснула сміхом.  

— Досить його так називати! — вона сіла навпроти. — То що з настроєм?  

Кет, сіла за стіл, проковтнула їжу і коротко переповіла день.  

— А в нього і справді є почуття гумору, — засміялася Рая. — І підкати значно кращі, ніж «ти можеш вбити не тільки іклами, красуне». — Жінка старанно імітувала мову вщент п’яної людини. — Принаймні твій небезпечний хлопець робить це тверезим! — додала вона. 

тицяйте картинку, щоб читати!

Ну і оце їх найромантичніший діалог з придурком в підлітковому віці 

— Ти що, вирішив сьогодні витратити всі свої гроші? — Кет тримала в руках ріжок із полуничним морозивом.  

— А що, краще було б пригостити тебе банкою сардин? Сваришся, наче ми одружені! — на обличчі Любомира знову засяяла та сама посмішка.  

— Ти про що там розмріявся, придурку! 

Читачі відмічають, що спільне поїдання піци в "Котик для Вищого" було милим, а я вважаю що ось це не поступається: 

Кет і Любомир якраз доїли замовлені на заправці булочки, коли побачили, як під’їжджають два мікроавтобуси. 

—     Час, — Кет викинула в смітник склянку від кави й обгортку. — Ходімо. 

Рука Любомира мимоволі смикнулася, застигла в повітрі й опустилася: 

—     Кет, у тебе гірчиця на щоці. 

—     О! Дяка! — вона швидко витерла обличчя серветкою. 

Коротше за вікном сонечко, настрій милий, то й пригадалося мімішество... 

Аще я таки додала в кінці книги "Мапу радинних зв'зків кровного апокаліпсису" (обережно спойлери, не тицяти без необхідності)

А у вас як там з настроєм?