— Дуже смачно, - хвалю його. - А казав, що готувати не вмієш.

— Змушений вчитись, - усміхається, спостерігаючи, як я їм. - Мені ж треба наступні дні піклуватись про тебе та Лілю.

— А як же твоя робота? - стурбовано хмурюсь. - Хіба тобі не потрібно у столицю?

— Я можу керувати фірмою і на відстані, - відповідає впевнено. - Думаю, за короткий час нічого з моїми підлеглими не станеться. 

— Мені шкода, що через мене ти змушений розриватись між нами та справами.

— А мені ні, - каже тихо, пожираючи мене очима. - Я поруч, б я того хочу. Колись я думав, що робота має бути на першому місці. Виходить, я дуже сильно помилявся, - важко зітхає. 

Я усміхаюсь, розуміючи, що ми Макару справді небайдужі. 

Після гарного перекусу, я знову лягаю. Макар вкриває мене пледом і залишає кімнату, нагадавши, що я можу покликати його, якщо щось знадобиться. 

Я прикладаю щоку до м'якої подушки і розслабляюсь. Вперше за довгий час я спокійна та щаслива, а турбота чоловіка дозволяє не хвилюватись за дочку. Я впевнена, що вона у надійних руках. З цими позитивними думками я, на диво, дуже швидко засинаю.

Прокидаюсь від того, що мене щось будить. Розплющую очі розглядаю не свою кімнату, яка вже потонула у сутінках. Наді мною стоїть темна фігура і якусь мить я не розумію, де я і що тут роблю. Смикаюсь і в нозі різко стріляє біль. Шиплю.

— Тихо, це я, - звучить тихий голос Макара. - Вже вечір. Може ти хочеш їсти.

— Боже, - стогну і тру обличчя рукою. Декілька разів кліпаю, звикаючи до темряви. - Невже я так довго спала? 

— Це добре. Твій організм відновлюється, - хмикає Макар і присідає на край ліжка. Його рука лежить в мене на плечі і він легенько стискає пальці. - Тепер давай, я допоможу тобі добратись до кухні, закріпимо результат. Чи ти хочеш, щоб я тобі у ліжко приніс?

— О, ні. Вистачить лежати у ліжку. Я все ж таки не смертельно хвора, - протягую до нього руку. - Допоможи.

Я думала, він підтримає мене, щоб я підвелась, а він зриває з мене плед і знову піднімає на руки.

— Макаре, досить носити мене, - протестую, ляснувши легенько долонею по плечу.

— А може мені подобається ця справа, - відповідає нахабно і не зважаючи на мої протести несе до дверей. 

https://booknet.ua/reader/kolishn-ya-vas-povernu-b458874?c=5111760&p=1