Привіт, мої хороші.

Сьогодні діє знижка на книгу СОЛОДКА НЕНАВИСТЬ.

АНОТАЦІЯ

Я присягнулась помститися чоловікові, який зруйнував моє життя. Чоловікові, через якого я втратила найдорожчих людей. Він — мій ворог. Моя ненависть. Моя ціль.
Я мала наблизитися до нього, втертись в довіру, а потім завдати удару. Усе було просто і зрозуміло. До того моменту, поки я не зустрілась з його поглядом.
Він небезпечний, жорстокий і приховує більше таємниць, ніж я могла собі уявити. Але щоразу, коли він торкається до мене, я забуваю про свої клятви і про свою мету. Щоразу, коли він опиняється поруч, ненависть змішується з бажанням, а пристрасть спалює нас обох в попіл.
Що переможе — жага помсти, чи кохання до чоловіка, якого я повинна знищити? І яку ціну доведеться заплатити за цей вибір?
- пристрасно
- емоційно
- відверто.
- від ненависті до кохання
- заборонене кохання.

УРИВКИ:

Перепливла басейн, перевернулась на спину і просто дивлюсь на небо встелене зорями. Як же давно я не почувалась настільки спокійно. Було таке відчуття, наче вода забирає втому, страхи і тривоги.
Я знову попливла до протилежного бортика, коли раптом позаду почувся глухий сплеск. Озирнулась, та нікого не побачила. Лише легкі кола розходилися по воді. Серце закалатало швидше. Мій погляд ковзнув до шезлонга, на якому лежить великий білий рушник. Не встигла навіть подумати, що це означає, як просто переді мною з води виринув Данило.
- Божечки! - скрикнула інстинктивно відсахнувшись. Вода хлюпнула мені в обличчя, а серце здається зараз вискочить з грудей. Краплі води стікають по його волоссі, плечах і грудях, а в очах танцюють знайомі іскорки.
- Я не хотів тебе налякати. - прикладаю долоню до грудей, намагаючись заспокоїти дихання.
- Ви... ви ненормальний.
- Мабуть так і є. - підходить ближче притискаючи мене до бортика і дивиться в очі. Забирає з мого обличчя мокре волосся і я затамовую подих.
- Що... Що ви робите?
- Те, про що постійно думаю. І те, чого зараз мені найбільше хочеться. - кладе долоню мені на шию, а його губи накривають мої...

***************

- Сніжано. - секретарка відразу зазирнула в кабінет. - Відведи будь ласка Софію в кафе внизу. Купи їй морозиво. Яке вона захоче.
- Найбільше. - відразу вставила Софія.
- Велетенське. - погодився Данило. - Сніжана засміялась, взяла Софію за руку і вони швидко вийшли з кабінету, в якому стало так тихо, що я почула власне серцебиття.
Данило повільно піднявся з крісла. Я була майже впевнена, що зараз він підійде до мене. Та він лише мовчки пройшов повз. Так близько, що я знов відчула його запах. Не сказавши жодного слова, він підійшов до дверей і за мить клацнув замок. Він замкнув їх і лише після цього розвернувся до мене. Від його погляду в мене пересохло в роті. Здається він забув і про теку, і про роботу. Зараз у всьому кабінеті для нього існую тільки я.
- Ось тека яку ти просив. - він посміхнувся і взявши з моїх рук синю папку кинув її на диван. Потім поклав руки мені на талію і підійшов впритул.
- Вона мені нафіг не потрібна. Я просто хотів тебе побачити. - я округлила очі.
- А приїхати ти не міг?
- Не міг. В мене зустріч за годину. І чекати ще кілька годин до вечора я теж не міг. Причарувала ти мене, колючко. - і накриває мій рот глибоким пристрасним поцілунком. - Тільки про тебе думаю, Аміно. - підіймає мене і садить на свій великий дорогий стіл...

***********************

Повернулась до столу на якому лежали кілька тек з документами. Обережно відкрила першу теку. Там якісь фінансові звіти, договори, цифри, контракти. Я швидко дістала телефон і тремтячими пальцями натисла на камеру. Зробила кілька фотографій і вже хотіла закрити теку, як раптом почула за дверима кроки. Кров застигла в венах від страху. Хтось йде коридором прямо сюди. Я миттєво вимкнула екран телефону, підійшла до книжкової шафи і навмання витягнула одну з книг. Серце калатає так сильно, що здається ось-ось вискочить із грудей. Я навіть встигла відкрити книгу десь посередині, коли двері відчинились.
- Аміна? - розвертаюсь і зустрічаюсь поглядом з Данилом. Він стоїть в дверях кабінету і дивиться на мене здивованим поглядом. Кілька секунд ми просто мовчки дивились один на одного і я  гарячково намагалася вигадати хоч якесь пояснення, що я можу тут робити з самого ранку. - Що ти тут робиш?
- Хотіла... взяти щось почитати. - кажу перше, що спало на думку і показую йому книгу. - він глянув на обкладинку і посміхнувся.
- Рекомендую читати таке ввечері. Перед сном. - і підходить ближче. Я подивилась на обкладинку і мої щоки спалахнули. "Камасутра". Чудово блін! Але, діватись нікуди.
- Кому як. Я вважаю, що будь-яка література краще заходить вранці. - він розсміявся.
- Як скажеш. - кладе долоні мені на талію і я перестаю дихати. Данило мовчки дивиться мені в очі, ніби намагається зрозуміти, що я приховую. Мені здалось що ще секунда - і він все зрозуміє. Та замість цього він поклав долоню мені на шию і погладив щоку великим пальцем.
- Ніколи не заходь в мій кабінет за моєї відсутності.
- Це ще одне правило? - моє серце гепає мов навіжене, чи то від хвилювання, чи від його близькості.
- Чомусь мені здається, що для тебе взагалі не існує жодних правил. Нестерпне дівчисько.
- Чому ж ви не звільните мене? - він нахилився до мого обличчя.
- Щодня збираюсь. Тільки щось мені весь час заважає. - і накриває мій рот глибоким пристрасним поцілунком. Божечки! Ну чому я не можу впоратись з собою? Чому він має наді мною таку владу? Чому мій мозок, серце і тіло плавиться поруч з ним?

- Сподіваюсь, що література тобі зайде. - посміхається. - Тільки щоб Софія цього не бачила. - клацнув мене пальцем по носі, взяв ту саму теку зі столу і вийшов з кабінету. Ну капець! Почуваюсь якоюсь збоченкою. Хоч насправді, збоченець він. Це ж його книга.
Поклала її назад на полицю і посміхаюсь. Губи палають від поцілунку а всередині якесь божевільне торнадо з почуттів і емоцій.
- Що ти робиш зі мною?... Хіба ж так можна? - я опустила погляд на телефон. На екрані світяться фотографії документів, які я щойно зробила. Це саме те, чого від мене чекає Олег. Виділяю їх всі і палець завмерає над екраном...

ДО РЕЧІ: якщо ви читаєте книгу "Бідося Стремецького"  RpPK3XJt  і хочете дізнатись трохи більше про минуле Олега Стремецького, то про це можна дізнатись саме з цієї книги. 

ДЯКУЮ, ЩО ВИ ЗІ МНОЮ.

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ І СВОЇХ БЛИЗЬКИХ.