Вони ні на що не впливають, але шкільна звичка дивитися, хто тобі що поставив, виявилася живучою. Начебто доросла жінка, пишу книги, а все одно зазираю перевірити, скільки зірочок отримала за розділ. Добре хоч мамі показувати не треба.

Іноді помічаєш цікаву річ: хтось ставить одиницю чи двійку, потім наступному розділу стільки ж, а тоді ще одному. Тобто людині зовсім не подобається, але вона продовжує читати. «Мені тут узагалі нічого не подобається, але я з тих, хто завжди доводить почате до кінця». Навіть якщо почате, судячи з оцінок, давно варто покинути заради власного спокою (як і колишнього)).

Утім, ця людина вперто читає те, що їй не подобається, а я вперто переглядаю оцінки, які ні на що не впливають. Не впевнена, що моя позиція в цій розмові виграшніша :)

Просто іноді я зазираю туди з практичною метою: зрозуміти, який розділ просів, де щось не спрацювало й до чого варто повернутися під час редагування. Якщо в одному місці оцінки помітно нижчі, хочеться розібратися, що саме читачам не зайшло.

Тому мені подобається, коли в коментарях відверто пишуть і про те, що сподобалося, і про те, що ні. Такий відгук для мене як маяк у нічному океані — допомагає зорієнтуватися, коли сама вже не розумієш, чи вдалося передати те, що хотіла. Зірочки залишають чимало простору для здогадок, а з коментаря можна зрозуміти, де читачеві було нудно, як мінімум. 

А потім... приходить людина й виставляє одиниці взагалі всім розділам. І ось я вже не знаю, що робити із цією інформацією. Переписати все? Потішитися, що в мене з’явився настільки постійний читач? :))

Волію думати, що в цієї людини просто своя система оцінювання, у якій одиниця означає перше місце. Тоді дякую за високу оцінку й за те, що не пропускаєте оновлень))