Сьогодні обговорюємо книжечку неймовірної Ксенії Терещенко «Квартира між поверхами» в рамках листопадного марафону Елани Чунту. 

Окремо хочу подякувати за організацію та чудовий підбір книжок. Це була перша книжка і вона виявилась неябик цікавою. Ніколи не думала, що захочу читати жахіття, але мене схопили за комір худі, як одного з героїв, і тепер доведеться блукати коридорами із книжечок-продовжень.

По яким критеріям оцінювати страшилки? А хз. Давайте по мною вигаданим. Цікавий сюжет? Присутній. Неочікуваний поворот подій? Насипали, як я брату в чай солі. Емоції? Без них нікуди. Переживання за героїв? Я випила атаракс. Стиль написання? Читається дуже легко і швидко. Моя книжка з інфекцій нервово курить у сторонці. Герої? Різні, живі. Картону тут немає, тож у на уроки мистецтва немає що брати. Чи треба автору клей, щоб впихнути невпихуєме? Ні, все на своєму місці, органічно. 

Загальна оцінка? 10/10 у своєму жанрі. Продовження хотілось би почитати. У фіналі лишили цікаві задачку, відповідь на яку треба шукати в наступних книжках. Чи рекомендую читати? Звичайно. Кому сподобається? Не тільки любителям жанру, але й пересічному читачу. Я тому приклад. Дякую автору за таку прекрасну історію! Натхнення та позитивних оцінок.