Мій вчорашній марафон закінчився успіхом відсотків на 75, все як завжди, посприяли “сусідушки” з-за порєбріка. 

Ну принаймні моєму юному співавтору в челенджах  від Дієз Алго “Оповідання за картинкою” не доведеться третій раз за його юні 10 рокі втретє робити операцію з видалення аденоїдів, але до лора нам все одно треба! 

З його сюжетами в моєму виконанні можна ознайомитися тут: 

І тут: 

А тепер до наших Баранів! 

Там вийшла нова глава 

Де пані Борщ нарешті зустріла Його! 

На його однаково поголених скронях з лівої сторони видніється виразний шрам. У цьому чоловікові є щось небезпечне! Привабливо небезпечне. 

До мого горла підступає ком. Ковтаю його. 

Від його мужньої квадратної щелепи мій погляд ковзає на кадик і не до кінця застебнутий комір сорочки. 

Поправляю свій дорогий пінджак від Brioni, гучно кашляю. Привертаю увагу. 

Вони одночасно дивляться на мене. 

Як же сильно я хочу! Хочу, щоб Андрій тримався подалі! Хочу цю жінку собі! 

Невже я написала любовний трикутник? 

Попередження! Не читати під час вживання напоїв. Є вірогідність випадково попрощатися з вмістом! 

А ось я сьогодні на сніданок не лише випила кави, а ще й влупила порцію смаженої картопельки з квашеною капустою! 

Про дивні гастрономічні вподобання, після яких навряд виникне бажання снідати тут: 

Відкрив холодильник і вхопив відбивну. Не став її гріти. Впився зубами. Рот наповнився смаком м’яса. Проковтнув. Взяв ще шматок. З’їв і його. Голод не відступав.

Потягнувся за наступним. Раптом помітив молодшого брата, що шоковано дивився на нього.

Ярослав стояв у дверях мовчки. Спостерігав.

— Що ти робиш, Вовчику? — обережно спитав він.

— Їм, — коротко відповів Володимир.

— Але ж ці відбивні сирі... — невпевнено протягнув Ярослав.

Про жахливий смак однієї вампірки не лише в харчуванні тут: 

Відчинивши двері, він побачив вампірку за обідом. Та тримала тільце вже обм’яклого щура й жадібно впивалася в нього іклами. Він удав, що нічого не помітив. Дістав склянку, набрав води, випив і повернувся спати. 

«Ранок буде ніяковим», — подумала Рая, запаковуючи тільце щура в смітник. 

А тут Кет ставить цікаве запитання, про кулінарні вподобання: 

— Це що зараз було? — перепитала вона надто грубо. — Типу «нормальний підкат», Любасику? 

— Твоя маман цього не схвалить, — він повністю проігнорував її тон, — але давай якось прогуляємося? 

— Ти що, справді хочеш піти на побачення з їжею? — вона обернулася до нього повністю. 

Ну і просто посміхнутися зі “смаколика” чи посумувати з їхньої драми: 

До вибитої щелепи 3...2...1... 

Обрежно спойлер! Про що шкодує моя дівчинка: 

— Ауч! Досить мене вже бити! — награно образився Любомир.

— Мені треба підкачатися, — не відступала Кет. — У мої плани входило вибити тобі пару зубів. Не вийшло!

А ви любите поснідати чи лише каву зранку п’єте?