- Хто ти ?- прошепотіла Манелла, відтягуючи час. Ні, рукопашна їй зараз не допоможе. А якщо застосувати тут свою магію то королівська охорона може це засікти. І тоді прощай свобода. Проте якщо немає виходу, то треба спробувати. Гавіан же викликав дощ і ніхто не зрозумів, що це його рук справа. Значить, захист у палаці працює неідеально.

- Початок твоєї смерті,- сказав нападаючий в сірому і замахнувся ліктем, щоб позбавити Манеллу свідомості. І тоді дівчині не залишилося вибору. Манелла швидко моргнула і прошепотіла слова давно забутої мови. Слова, сповнені смерті, страшні і темні, слова, які якщо були сказані, - неможливо відмінити. Ще одна сильна, смертоносна магія. Шепіт, що не був схожий на людський голос і на жодний голос на світі, - сама смерть говорила таким голосом, забираючи життя.

Нападник завмер, його тіло було ніби охоплене величезною невидимою рукою, яка міцно його стискала. Він широко відкрив очі та рот, проте не зміг вдихнути повітря. А потім впав мертвий до ніг Манелли.

Один із моїх улюблених моментів в 4 розділ Малахітового палацу

Що думаєте ? Розрив чи провал ?