«Розкошувала четверта осінь по зухвалому вторгненні…» - це початок оповідання Ольги Инки https://booknet.ua/book/gtara-i-kontrabas-u-suprovod-kabalstiki-b461803, в якому більшість сцен еротичні, а «кабалістика», як мені здалося – поєднання від слова «КАБ» (керована авіаційна бомба), і «балістика» (наука про рух куль і снарядів, а якщо ширше будь яких тіл за певною траєкторією).

З іншого боку існує і окремий термін «кабалістика» -релігійно-філософський напрямок, де словам надається приховане або магічне значення.

Що ж таке зашифрувала Ольга Инка у своєму оповіданні?

Ідея оповідання ніби представлена в анотації. Стосунки між чоловіком і жінкою – як гра на музичних інструментах. Тут тобі або унісон, або дисонанс, але вдалий музикант може видобути цілу симфонію, правильно натискаючи клавіши і перебираючи струни. Але до чого тоді в цій симфонії бомби, ракети і коментарі 35-річного сина-ухилянта?

Четвертий рік війни за вікном у прифронтовому місці – не симфонія, а справжня какофонія, з сином – какофонія в квадраті, а Оксана намагається зберегти звичний стиль життя, граючи на чоловічих струнах і охайно складаючи рушники у ванній кімнаті, ніби її не стосується те, що відбувається поряд. Може вона й Богиня, яка наділяє чоловіків особливою енергією після гри на їхніх струнах, але мені вона здалася не так гітарою, як жінкою, що рухається по колу як стерта голка вініловою платівкою, видаючи чудову, але зациклену мелодію. Кохання наштовхує її на спробу вийти із замкнутого кола, проте навряд чи воно допоможе повернути до повноцінного життя сина, якого покалічила війна.

Проблема ухилянства тут звучить особливо болюче. Виявляється, що сидіння чотири роки в чотирьох стінах може покалічити більше, ніж кулі на нулі.

Загалом оповідання вийшло оригінальним, актуальним і цікавим з психологічної точки зору. Це саме ті моменти, які здатні зробити еротичний твір художньою літературою.

Рецензія написана в рамках марафону https://booknet.ua/out?url=https://booknet.ua/blogs/post/363457