Чотири клани. Чотири землі. Чотири різні шляхи.

«ОБРАНА» — ГЛАВА 27. РАДА РІВНОВАГИ

Їх об’єднала Рея. Але чи зможуть вони зберегти мир, коли кожен навчиться відстоювати своє?

«Рівновага не існує сама по собі. Її потрібно берегти щодня».

У Рейнорі народжується Рада Рівноваги.

Не для влади. Не для покарання. А для того, щоб жоден клан не забув: їхній світ тримається не на силі, а на довірі.

Та цього разу Місяць попереджає про небезпеку…

Якщо між кланами народиться ненависть — Завіса почне руйнуватися.

І тоді під загрозою опиниться не один світ, а два…

Чи вистачить чотирьом кланам мудрості зберегти те, що створила Рея?

Нова глава «Рада Рівноваги» вже на Букнеті!

https://booknet.ua/reader/obrana-b458186?c=5174540

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Olena I

276

відслідковують

Інші блоги

Степан Дідик

Три корінця Прокрастинації.

Прокрастинують всі. Але саме письменники роблять це найбільш збоченно - витончено. Коріння прокрастинації схоже з корінням кульбабок, які переплітаються і мають дуже заплутану структуру. Перший з таких корінних вузлів

Ірена Дюк

Він уперше став на коліно. І почув "НІ"...

Здається, сьогодні я вирішила трохи розбити вам серця) Уявіть чоловіка, який звик контролювати абсолютно все. Який не боїться смерті, не вірить у кохання й переконаний, що в його грудях давно немає серця. А потім у його

Вікторія Вальден

Вівісектор проти Зламника. Продовження

Що станеться, якщо найнебезпечніший ловчий Департаменту отримає у свої руки злодія, який здатен відкрити практично будь-який замок? Правильно. Нічого хорошого. Принаймні для нервової системи Зламника. Данаїл

Олеся Глазунова

У Г А Д А Й К А : Чому ж він Альфонс?

Вітаннячка! Я до вас з черговою ВГАДАЙКОЮ. Тут мав би бути гарний арт, але світло сказало "Goodbye!". Усі арти у моєму Telegram. Вибачте, такі реалії... Веста з роману "Альфонс на годину" вирішила з'ясувати, чому ж

Анна Лінн

Глянь, кого нам Тарасько привіз

На зеленій рівнині стояло кілька автентичних місцевих будиночків, а за дерев’яними парканами паслися вівці. Як пояснив Тарас, це було місце, де варили традиційний овечий сир. Його дядько Степан жив тут по пів року, у туристичний