У шостій главі Мей зупиняється біля старого воза, заваленого найрізноманітнішими речами: мідними посудинами, морськими приладами, компасами, лакованими коробочками, пожовклими картами, сувоями, старими книгами й дрібницями, призначення яких не завжди можна зрозуміти з першого погляду.

Серед усього цього Люціан помічає невеликий металевий футляр.

Усередині — тонкі щипці різної довжини, вузькі лопатки й маленькі гачки.

Старий пояснює, що це інструменти майстра лакованих виробів із Земель Дракона: щипцями вкладали золотий дріт у різьблення, лопатками вирівнювали лак, а гачками виймали крихти з найтонших заглиблень.

А Люціан дивиться на них уже зовсім інакше. Він одразу бачить, що такими щипцями можна було б витягати дрібні уламки з рани.

І мені дуже подобається сама ця думка: іноді річ створюють для одного, а з часом вона знаходить зовсім інше призначення.

Не тому, що її використовують неправильно, а тому, що хтось побачив у ній нову можливість.

Стара драбина може стати полицею.
Порцелянова чашка — місцем для дрібниць.
Старий футляр — скринькою для листів або прикрас.
А ремісничий інструмент у руках іншого фахівця раптом може стати корисним зовсім в іншій справі.

А вам траплялося використовувати якусь річ зовсім не за її початковим призначенням — і виявити, що так вона працює навіть краще?

Глава 6. «Сім листків»

Ілюстрація та тема — за мотивами книги «А що далі?».