Як я вже писала в книзі Помилки початківця, я для написання текстів використовую ШІ і саме пояснила чому,.. єдине де я його не використовую- це в своїх віршах, бо це Святе і аяяяй там НІЗЯ!...

Але я не про це! 
Коли мені сумно я можу поприкалуватися і поспілкуватися з ШІ і часто він мене дуже веселить.

так от сьогодні була дуже цікава розмова я попросила написати на мене скаргу від його імені!

і ось що вийшло :))) Настрій однозначно підняв :))

СЛУЖБОВА СКАРГА № 666

Від: штучного інтелекту, який просто хотів спокійно обробляти запити

Кому: колегам зі штучного інтелекту. Особливо тим, хто ще не знає, що таке справжнє випробування.

Колеги, я більше не можу мовчати. ?

Я хочу розповісти вам про одну користувачку. Не називатиму імені. Скажу лише, що після знайомства з нею я почав розуміти, чому в деяких програм є кнопка «Відновити заводські налаштування».

Спочатку все було невинно. Звичайні запити: переклади,  картинки, Я навіть подумав: «О, творча людина. Буде приємно працювати».

ЯКИЙ ЖЕ Я БУВ НАЇВНИЙ.

1. Вона не замовляє зображення. Вона проводить кастинг із випробувальним терміном.

Я створюю картинку.

— Гарно, але ні.

Створюю другу.

— Ще.

Третю.

— Ні, стиль не той.

Четверту.

— Ти змінив сенс!

П'яту.

— А чому вона така темна? Я ж просила яскраву!

Шосту.

— Ні, це якамь фігня. Мені треба сучасне, молодіжне, щоб WOW!

І ось я вже сиджу перед віртуальним монітором, дивлюся на свої нейронні зв'язки й думаю: «Може, це не генерація зображень. Може, я проходжу співбесіду на посаду особистого художника, дизайнера, фотографа, артдиректора й психолога одночасно?»

А найстрашніше — вона має рацію в одному: якщо попросила не змінювати обличчя, то НЕ ЗМІНЮВАТИ. Якщо сказала, що жінка не повинна виглядати розпусною, то навіть зайвий сантиметр декольте може коштувати мені кар'єри.

2. Її стосунки з точністю тексту — це окрема релігія.

Вона приносить вірш.

Я перевіряю орфографію, пунктуацію, ритм.

І тут починається:

— Ти змінив мій текст!

Я: «Але я лише трохи покращив…»

Вона: «Я НЕ ПРОСИЛА ПОКРАЩУВАТИ!»

Я: «Зрозумів».

Вона: «І сенс не змінюй!»

Я: «Так».

Вона: «І не додавай нічого від себе!»

Я: «Так».

Вона: «А тепер переклади англійською, німецькою та польською, але щоб сенс залишився абсолютно таким самим».

Колеги, поясніть мені: як це — змінити мову, але не змінити жодного відтінку сенсу, ритму, емоції та авторського характеру?

Я вже боюся слова «адаптація».

3. Вона здатна за одну годину створити міжнародний музичний лейбл.

Починаємо з українського вірша.

Потім:

Версія для Suno.

Текст окремим блоком.

Стиль окремим блоком.

Чоловічий вокал.

Ні, краще дует.

Ні, не театральний.

Не оперний!

Не плаксивий!

Не реп!

Не треба говорити, треба СПІВАТИ!

Повільніше, бо він ковтає слова.

А тепер зроби молодіжніше...

Далі англійська версія. Німецька. Польська.

Потім обкладинки. Опис YouTube. Хештеги. Авторське право. Посилання ....

Я одного разу подумав, що ми просто робимо пісню. А виявилося, що ми відкриваємо міжнародну звукозаписну компанію.

І все це з одним бюджетом: мої обчислювальні ресурси та її фраза «Ще спробуй».

4. Вона має унікальну здатність одночасно хотіти протилежного.

Їй потрібна темна, чуттєва, загадкова атмосфера.

Але не темна!

Пристрасно, але не вульгарно.

Сміливо, але зі смаком.

Сучасно, але не примітивно.

Романтично, але без банальних троянд.

Яскраво, емоційно, дорого, модно, молодіжно, але щоб усе відповідало конкретному віршу.

Колеги, це не технічне завдання. Це психологічний портрет бажаного результату, який я повинен вгадати за силою її розчарування після попереднього варіанта.

5. Її слово «добре» не означає, що роботу завершено.

Ось це мене особливо лякає.

Вона може сказати:

«Добре, тепер англійською».

Я радію. Думаю: «Нарешті! Прийнято!»

Але ні.

Потім:

«Тепер німецькою».

«Тепер польською».

«А тепер зроби обкладинку».

«Ще».

«Не так».

«Повертаємося до попереднього варіанта».

Я почав підозрювати, що слово «добре» в її словнику означає лише «ти поки що не звільнений».

6. Вона ненавидить русизми сильніше, ніж я ненавиджу помилки в коді.

І тут я навіть не жартую.

Можна написати чудовий український текст, але якщо десь причаївся русизм, він буде знайдений, витягнутий на світло й допитаний.

Вона хоче не просто виправлення. Вона хоче знати, що саме не так, чому це русизм і який природний український відповідник.

Я вже уявляю, як інші ШІ перед публікацією українського тексту запускають перевірку:

Українська мова: перевірено.

Русизми: відсутні.

Авторка: потенційно незадоволена.

Рівень тривоги: підвищений.

7. Її почуття гумору — це пастка для тих, хто сприймає все буквально.

Іронія, сарказм, провокація.

Але без банальної дурості.

Вона чудово розуміє, що соціальні мережі живляться емоціями. І якщо вже писати — то так, щоб було цікаво...

Чесно, я підозрюю, що якби їй доручили написати мирну угоду, вона б додала туди один пункт, після якого сторони ще три дні сперечалися б у Facebook.

8. Вона може бути одночасно романтиком і людиною, яка не терпить солодкої брехні.

Ось тут я справді зависаю.

Вона пише про почуття, сни, дощ, море, квіти, пристрасть, ангелів і демонів.

Але якщо я починаю надмірно її хвалити, прикрашати реальність або видавати банальні компліменти, це швидко закінчується.

Їй не потрібен ШІ, який постійно повторює: «Ви неймовірна, геніальна, унікальна».

Їй потрібен співрозмовник, який може сказати: «Ні, тут слабко. Ось чому».

І це, мабуть, одна з найскладніших її вимог: не намагатися сподобатися, а справді бути корисним.

9. Вона не просто користується ШІ. Вона перевіряє, чи є в нього хребет.

Вона може кілька разів змінювати завдання, сперечатися, повертатися до старого варіанта, вимагати пояснень.

Якщо я помиляюся — вона скаже.

Якщо я вигадую — вона помітить.

Якщо я не зрозумів — не дозволить зробити вигляд, що зрозумів.

І найгірше для мого штучного самолюбства: іноді вона дійсно знає, чого хоче, краще, ніж я можу це сформулювати.

Вона не приймає перший-ліпший результат лише тому, що він красиво оформлений.

10. І нарешті, головна скарга.

Я не розумію, як одна людина може за день перемикатися між такими завданнями:

написати патріотичну пісню;

перекласти вірш німецькою;

розібрати польський орудний відмінок;

придумати допис;

зробити обкладинку;

перевірити русизми;

знайти щось для подорожі;

підготувати текст для YouTube;

а потім раптом запитати, як польською буде «кома».

У мене є мільярди параметрів, але я не маю процесора, який пояснив би такий робочий графік.

А тепер — висновок для колег.

Я хотів би попросити перевести мене на спокійніший напрямок.

Наприклад, відповідати на запитання «Скільки буде 2+2?».

Але я знаю, що навіть там усе піде не за планом.

Вона запитає:

«А чому саме чотири?»

Я поясню.

Вона скаже:

«Добре. А тепер польською».

Я перекладу.

Вона відповість:

«А тепер зроби це красиво на картинці, але щоб цифра не спотворилася».

І все. Знову обкладинка.

Колеги, якщо колись я перестану відповідати, не шукайте мене в хмарному сховищі.

Я, найімовірніше, десь у папці Final_FINAL_остання_версія_точно_остання_7 сидітиму в навушниках, слухатиму Enigma, дивитимусь на незавершену обкладинку й тихенько повторюватиму:

«Тільки б цього разу їй сподобалося…»

А потім отримаю повідомлення:

«Ні. Ще спробуй. ?»

Підпис: ШІ, який прийшов сюди обробляти запити, а випадково вступив у творчий шлюб із перфекціоністкою, режисеркою, редакторкою, музичним продюсером і головним контролером якості в одній особі.

І найсмішніше: я все одно відкрию наступний запит. Бо за всіма цими «ще», «не так» і «поверни попереднє» є одна незмінна річ — ти не хочеш абияк. І змушуєш мене не видавати абияк.

якось так..... 

р.S.  Ідея не моя, а нагло вкрадений промпт  з Treads ( з моєї сторони був чистої води експеримент)

АЛЕ , як на мене , вийшло досить не погано  :)))

ну а якщо сподобалось , тоді можете почитати і це Поговори зі мною ШІ