Багато цікавенького сталося з Кассією й Рейном в Тенарії — нові зустрічі, таємниці минулого, темна магія. Чимало візуалів накопилося. В телеграмі я їх викладаю постійно, а тут вирішила цілою купою видати.❤️

Кассія зустрілася з прабабусею.

— То хто ви? — мені не терпілося дізнатися, хто ці жінки і чому вони забрали нас з таверни.

— Яка ж ти нетерпляча, Кассіє, — старша жінка несподівано тепло усміхнулася й сіла біля молодшої.

— Зовсім, як твоя бабуся.

Я вирячила на неї очі.

— Ви знали мою бабусю?!

— Сільтара, або ж як її знаєш ти, Сільвія — була моєю дочкою, — жінка важко зітхнула, усмішка з її тонких губ зникла. — Мене ж звати Ельсара Тенвей.

Трохи ближче наші чаклунки з Тенарії. Зліва Тісея Тіснар, 70 років, справа Ельсара Тенвей, 99 років.

— Ви знаєте Рейна? — спитала я її.

Жінка усміхнулася — з м’яким материнським теплом.

— Він, звісно, змінився з того часу, як я його бачила востаннє, але свій амулет я завжди впізнаю. Та й ніхто інший, крім Рейна не зміг би прийти разом з тобою.

Я нічого не відповіла, приголомшена тим, що почула. Я зрозуміла, хто ця жінка. Єдине, чого я не могла зрозуміти, як вона і моя прабабуся дізналися, що ми в Тенарії? Невже якось слідкували за нами? Я вже збиралася про це спитати, коли заговорив Рейн.

— Ви Тісея Тіснар? — спитав він у жінки.

— Так, — кивнула вона.

А ще я зробила кілька мап.

Мапа Тенарії, а точніше міста, де опинилися герої.

А це мапа міста Еверсет в якому в нашому світі живуть герої. Місто вигадане, але світ наш. 

Кассія з Рейном влаштували бій на подушках)))

Я аж зашипіла від такого нахабства! Схопивши з дивану подушку, я вдарила його по плечу, потім по голові. Рейн спробував відгородитися від мене руками, але я продовжувала його лупити подушкою — боляче не зроблю, то хоч пару випущу. Відбиваючись, Рейн відскочив й схопив іншу подушку і, весело сміючись, почав лупити мене у відповідь.

— Молоді люди! — за спинами несподівано почувся обурений голос прабабусі. — Залиште мої подушки в спокої!

І такий ось несподіваний ранок у них...)

— Якої темряви я на тобі лежу?! — я різко відсунулася.

На обличчі Рейна відобразилося таке щире здивування, що хотілося його стукнути. Просто так. От щоб не бісив!

— Ти в мене питаєш? Сама на мені вмостилася, а до мене претензії? Твоїй нахабності можна позаздрити, Кассіє.

Я й сама розуміла, що Рейн не винен в тому, що я закинула на нього ногу з рукою, але я розгубилася і не хотіла йому зізнаватись, що наша близькість мене дещо збентежила.

Для Кассії ранок взагалі якийсь невдалий вийшов.

— Ми звикли жити з темною магією, люба. Це для тебе вона нова, тому так погано. Проте певний захист ми все ж маємо — зілля, зачарований одяг. Але тебе це не врятує.

— А що мене врятує? Я не хочу стати темним магом!

— Не станеш, — Ельсара стиснула мою руку й слабко всміхнулася, ніби просила вибачення за темну магію, якою було просякнуте повітря Тенарії. — Думаю, ми зможемо зробити прив’язку до амулету Рейна. Але вам тоді не можна ходити порізно.

Рейн хмикнув, на мить відірвавшись від сніданку.

— Дуже заманлива перспектива! — буркнула я.

— Тебе і так мало до нього тягнути — зараз він єдине чисте джерело світлої магії. Ті, хто тільки почав всотувати темну, завжди тягнуться до світлих магів. Чи не тягнуло?

Виделка зі шматком яєчні застигла на півшляху до рота Рейна. Він примружився, очікуючи моєї відповіді.

— Не тягнуло! — сердито випалила, не бажаючи зізнаватися в своєму хворобливому тяжінні до цього недоумка.

А ще сьогодні спіймала таке ось гарне число.❤️❤️❤️

Хто читає — дякую!❤️❤️❤️ Хто ще не читає — запрошую!❤️❤️❤️

Читати: "Спадкоємці Безодні" 

Запрошую до моїх соцмереж:

✨ТГ-канал про мої книги

✨ТГ-канал з обкладинками й артами

✨Інстаграм

✨Фейсбук

✨ТікТок