Будь-який текст, або розказує, або показує історію. Автор як правило змішує ці два підходи. Якщо з початку й до кінця розказувати, то навряд читач довго втримається не засинаючи. Текст значно живіший, коли він показує.

Та абсолютно все показати, не слова ні проронивши, про те, що показати важко - почуття, підозри, плани, спогади... майже неможливо. 

В останньому розділі в мене була задача показати впертість та нездоланність персонажа. Була, спокуса написати, щось на кшталт: природня впертість, не дозволила йому здатися. Та нащо ті прості рішення, коли можна заморочитись, і спробувати донести до думку показуючи, а не розповідаючи історію.

Йому підвели нового коня – рудого, із заплетеним у коси хвостом. Вардал спробував заплигнути у сідло, але знеможені м’язи підвели, і він лише безпорадно підстрибнув на місці. Трембач став на одне коліно й виставив сплетені долоні, аби вождь міг, спираючись на них, заскочити на коня.

Вардал навіть не глянув у бік допомоги. Він міцно схопив коня за гриву і, стиснувши тонкі, побілілі від напруги губи, сам здерся верхи.

Читати розділ "Вардал" 

Опівночі - оновлення