Я вирішив спробувати себе в новому напрямі — у письменництві.

Просто взяти свої фантазії, думки, те, як я бачу й відчуваю цей світ, — і перенести все це на папір.

Коли починав писати свою першу книгу, я приблизно уявляв, про що вона буде. Але я навіть не думав, наскільки сильно сам занурюся в цю історію.

Разом із героями я переживав страх, напругу, радість, розгубленість. Іноді я сам не знав, куди заведе наступна глава і що станеться через кілька сторінок.

Я плутався в часових проміжках. Плутався у власному тексті. Забував якісь деталі, втрачав думку, повертався назад і перечитував те, що сам же написав ?

А найсмішніше — іноді я придумував для героїв якусь проблему, загадку чи ситуацію… і в той момент сам узагалі не знав, як вони з неї виберуться ?

Просто залишав це «на потім» із думкою:
«Та нічого, точно щось придумаю».

І потім сидів і думав:
«Ну і нахіба я це придумав? Як тепер це розгребти?» ?

Але, мабуть, саме в цьому я й відчув найбільший кайф від написання.

Історія перестала бути просто набором подій, які я заздалегідь придумав. У якийсь момент вона почала жити своїм життям, а я сам хотів дізнатися, що буде далі.

Звичайно, це моя перша спроба. Тут точно будуть помилки, недоліки й моменти, які з часом я сам захочу зробити інакше.

Але перший млинець завжди комом.

Головне — я спробував. І мені це сподобалося.

Тому хочу продовжувати. Вчитися писати краще, створювати нові історії, нових героїв і потроху переносити на папір усе те, що до цього існувало тільки в моїй голові.

Сподіваюся, далі буде тільки краще.

А поки що — це лише початок. ?