Чому нас тягне до старих речей?
Мей уперше потрапляє на справжній аукціон і спочатку думає, що люди приходять сюди за красивими, рідкісними й дорогими речами.
Але чим довше вона дивиться, тим більше розуміє: справа не лише в ціні.
Мабуть, тому нас так тягне і до аукціонів, і до блошиних ринків, і до антикварних крамниць. Ми можемо зупинитися біля старої чашки, книги, прикраси чи картини не тому, що вона найкраща або найдорожча, а тому, що хочеться знати, звідки вона взялася, кому належала і що пережила до того, як опинилася перед нами.
Після аукціону Мей каже:
«Я думала, що люди просто купуватимуть красиві й дорогі речі. Але вони купували історії. Іноді справжні. Іноді ті, які хтось вигадав, бо не зміг зрозуміти справжніх».
Можливо, саме тому стара річ іноді здається цікавішою за нову: разом із нею ми ніби отримуємо маленький шматок чужого минулого.
А вас тягне до старих речей? Що для вас важливіше — краса, рідкість, історія чи саме відчуття несподіваної знахідки?
Для мене це краса і історія :)
Ілюстрація та тема — за мотивами книги «А що далі?».
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМене тягне до паперових книг.
Вікторія Алфер, Мені так їх шкода, що я такого не роблю)) тим паче часто дарую або перепродаж роблю книги, а там
людині буде незручно з моїми помітками))
Бо старі речі несуть в собі, якась історію, загадку, атмосферу)
Антикварні речі, це не старі, це речі з історією, вони були створені людьми колись давно і пережили своїх господарів, це просто неймовірно, якщо уявити себе на їхньому місці, це як безсмертя, до певного моменту людської недбалості.
Світт Лана, нажаль це факт(((
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати