На вступному іспиті Леся мала довести, що вміє лікувати травами. Замість цього вона загасила всі свічки в Залі Порогу і прив'язала до себе ректора.

Демид Чорногай холодний, як гірський сніг, і ненавидить тіньовий дар. Тепер після заходу сонця вони не можуть розійтися далі ніж на триста кроків. Її біль стає його болем, а її серцебиття він чує крізь стіну.

Він хоче розрізати вузол. Вона хоче вижити до весни. А хтось в академії полює на таких, як вона.

«Ректор, якого я прокляла» виходить по главі щоранку о 7:00. Ви б на місці Лесі боялися ректора чи сперечалися б із ним? Напишіть у коментарях і підписуйтеся, щоб не пропустити нові глави.