Фінал. Коли навіть Імперія визнає поразку

Імперія була впевнена, що знає ціну всьому.

Силі. Магії. Вірності. Навіть коханню.

Вона помилилася.

Максимус та Емільєн не стали слухняною зброєю в руках Імператора. Вони стали сім'єю. А заради сім'ї колишній імперський радник і його неймовірно небезпечний кіцуне готові на багато що.

Навіть на те, щоб перетворити імперський портал на пастку для самих загарбників.

Навіть на те, щоб нагодувати драконом особливо впертих гостей.

І навіть на те, щоб накрити ціле Королівство Драконів магічним куполом, після чого Імператорові залишиться тільки... викреслити їх із реєстрів і зробити вигляд, що нічого не сталося.

Але справжній фінал цієї історії зовсім не про війну.

Він про дім.

Про ранковий чай, руді вушка, сварки через магічні експерименти та чоловіка, який одного дня виявляє, що його коханий кіцуне тихцем передав йому частину власної життєвої сили, бо категорично відмовляється старіти наодинці.

Бо якщо вже вони обрали одне одного, то назавжди.

Разом.

У радості, у небезпеці, у війні, у тиші.

І навіть смерть Емільєн уже встиг перетворити на пункт сімейного протоколу.

Це історія про фамільяра, який відмовився бути чиєюсь власністю.
Про мага, який знайшов утікача й отримав замість фамільяра — коханого.
Про Імперію, яка хотіла створити зброю, а натомість подарувала двом шанс знайти одне одного.

Кінець книги. ❤️??

P. S. Мій внутрішній критик не замовкає… Каже, що сюжет в цій історії занадто лінійний, що у героїв мало випробувань, і вони занадто легко її долають... Можливо треба більше страждань, невизначеності... Можливо Імперія мала б таки повернути на свою територію Максимуса та Емільєна. Максимуса закувати в кайдани, а Емільєна змусити служити Імперії, шантажуючи життям коханного... Але ні! Не хочу! Не хочу цієї болі в цьому оповіданні... Її в нашому реальному житті якось забагато)) Тому, хоча б Максимус з Емільєном, хай будуть щасливі... у своєму світі... змусивши Імперію відступити)

Книга: 

https://booknet.ua/book/famlyar-utkach-b459657