Привіт всім!

Сьогодні субота, і на душі чомусь залягла легка меланхолія. Але найкращі ліки проти смутку — це магія наших світів. Тому я вирішила поділитися з вами потаємною частинкою історії «Драксарії».

Поговоримо про те, що лежить в основі всього зв'язку між людиною та звіром — про злиття свідомостей.

Збоку може здатися, що польоти на драконах — це суцільна гра, престиж і драйв. Але насправді, щоб просто переступити поріг Академії, студенти проходять жорсткий відбір. Не буду згадувати про п'ятірку героїв, бо спочатку здається, що вони не зовсім підходять. Та подальше навчання показало що це не так... Навчання тут — це випробування, що вивертає душу. Курсантів щодня доводять до межі їхніх фізичних, емоційних та психологічних можливостей. І робиться це не через примхи інструкторів, а через саму природу зв'язку з драконом.

Тільки уявіть: ви маєте добровільно впустити у власну голову розум могутнього, прадавнього хижака, а він — впускає вас. Це колосальний тиск на людську психіку. Скажу м'яко: цей процес переживають не всі. Дехто просто не витримує натиску чужої волі і втрачає розум, гублячи себе в лабіринтах драконячих інстинктів.

Найважчий етап — це найперший дотик двох свідомостей. Момент, коли між людиною та звіром зникають бар'єри. Це неймовірно страшно... але й неймовірно красиво.

Сьогодні я хочу показати вам, що саме побачили й відчули наші Кайрен та Рейнар, коли вперше торкнулися розуму своїх драконів.

Свідомість Кайрена стрімко падає в чорну темряву. Він не панікує, а одразу хапається за свій якір — вибудовує «Вузол Тиші» з того, що зробило його тим, ким він є.

​Перед його внутрішнім зором виринає рідна планета Тайріс-9. На язиці миттєво з'являється гіркий присмак вугільного пилу, тіло пригадує задушливу тісноту підземних шахт, де він махав важким кайлом з десяти років. Він бачить своїх батьків у тісній, сирій хатині під кислотними дощами. Вони стоять перед ним. Такі змучені, якісь сірі обличчя, натруджені до крові руки. Раніше вони такими не здавалися. 

​«Це твій єдиний квиток із цього пекла, Кайрене, — батько заходиться важким кашлем, ледь не падаючи перед ним на коліна, благаючи сина піти на відбір. — Драксарія — це небезпечно, це квиток в один кінець. Але залишатися на Тайрісі — це вірна смерть. Ти маєш жити краще за нас. Ти мусиш летіти!»

​З іншого кінця білої зали лунає крик, від якого холоне кров — моторошний хрип Рейнара. Однокурсник різко злітає вище над своїм матом, тіло викручується під дивними кутами, а з горла виривається низьке, подвійне драконяче гарчання.

Рейнар злітає ще вище. Мантія лопотить, немов крила кажана, а з горла лунає ще страшніший, подвійний рик. Це не просто гарчання — це голоси двох різних сутностей, що розривають одне людське тіло.

​Кайрен, Торік, Зіірі та Вірея з жахом дивляться на нього, забувши про власні пережиті страхи. Сріблясте сяйво навколо левітаційного мата Рейнара скажено блимає і змінює колір. Спочатку воно – пронизливо-синє, як його Сапфіровий дракон. (Це нормальний зв'язок, ідеальне злиття, де розум вершника повністю синхронізується з граціозним і небезпечним убивцею).

​Але раптом крізь цей чистий сапфіровий струмінь жорстко пробивається щось інше. Густа темрява, схожа на чорну кров. Вона щільним коконом огортає Рейнара, і аудиторією розноситься нестерпний сморід попелу та мертвого холоду.

​«Заходь...» — чують усі присутні у своїх головах моторошний, булькаючий шепіт...

Усі вершники, які успішно проходять цей перший етап, вчаться зливатися свідомістю зі своїм крилатим напарником. Але є ще одна таємниця Драксарії — найвищий ступінь майстерності, про який мріє кожен.

Це стан, коли вершник здатний повністю розчинитися у своєму драконі фізично.

Тіло людини зникає, її свідомість і сутність повністю переходять у розум дракона для виконання надскладного маневру чи бойової місії. У ці миті вони стають єдиним неподільним цілим. А після того, як результат досягнуто, вершник від'єднується і безперешкодно повертається до своєї людської оболонки. Це надскладний процес, який балансує за межею можливого, і досягнути такого рівня можуть лише одиниці

.І наостанок сьогоднішнього суботнього вечора — трішки сумних новин із моїх авторських залаштунків.

Я так хотіла розбавити текст книги візуалізаціями! Для мене фентезі — це не просто сюжет. Це зовсім інші світи, унікальні раси, химерна магія та дивовижні деталі, які так хочеться показати вам саме такими, якими я їх бачу у своїй уяві. Я витратила купу часу, детально підбираючи та генеруючи ці образи, щоб кожна деталь нашої Драксарії ожила для вас на сторінках.

Але, на превеликий жаль, більшість картинок у тексті просто злетіла. Спочатку я грішила на перебої з інтернетом чи якісь тимчасові глюки платформи, та, як з'ясувалося, підвів сам сторонній сайт-хостинг, через який я їх завантажувала.

Зізнаюся чесно, від цього трішечки опускаються руки. Стільки зусиль, душі і годин кропіткої роботи пішло в нікуди... Проте я не збираюся це так залишати! Доведеться запастися терпінням і перезалити більшість зображень через інший, надійніший сервіс. Усе-таки для мене дуже важливо, щоб під час читання оку читача було за що зачепитися, і щоб він міг ще глибше зануритися в моторошну та прекрасну атмосферу цієї історії.