Буде сумно, буде страшно, страшно весело… а ще — до болю знайомо, абсурдно до судом, моторошно від думок, затишно на розбитій лавці біля під'їзду й напрочуд тепло від прощання з касетою у старій Жнецівці.

Чотири останні розділи вже на сайті: 

Розділ 14. Театр, пропозиція, прозріння. 

Розділ 15. Апокаліпсис, Sway, Азат-Осс

Розділ 16.  Меч-будинок, Битва, Фінал

Епілог. Відеолист, Де-не-де, Бувайте!

Книга «Де-не-де» завершена повністю, проте божевілля ніколи вас не покине.
Я — Марк Найденко. До нових зустрічей у ваших снах! Зі мною ваші кошмари стануть трохи приємнішими... але це не гарантовано) 

Від автора: Хочу щиро подякувати пану Віталію Козаченку, пані Олександрі Шен та пані Ользі Инка та всім іншим читачам за постійну підтримку та інтерес до історії. Фактично уся ця книга була написана в рекордний для мене час —  4 місяці. І це був дуже цікавий виклик у першу чергу для себе. Крім того, це вперше у моїй творчості, де є чисто український сетінг — не в контексті великих центральних міст чи глибокої історичної традиції, а чогось звичного, маленького містечка, в одному з яких виріс сам.   Головний герой Марк Найденко, на мою думку, — якраз із тих персонажів, які ідеально підходять такому сетінгу для подібної історії. По суті, ідея приблизно була така: створити персонажа неуспішного, не наділеного якостями, за рахунок яких хоч у чомусь стає жити простіше. Скоріше навіть навпаки — постійні помилки, нескінченні самокопання, відсутність сміливості в щирості та збої у моральному компасі. Зробити саме це його особливістю в контексті подій у книзі.
 

«Розрив із дівчиною, вічний статус утриманця на шиї в мами, безробіття, депресія, панічні атаки, а тепер ще й загибель друзів — у житті й так вистачало лайна, а це потойбіччя звалилося зверху наче навмисно, аби гарантувати, що я так і залишуся лохом. Ні, це не велика місія. Це просто чергова ***** на моєму шляху».
 

«– Я приймаю тебе! – кажу я вголос, розставивши руки, мов для благословення, і всім тілом падаю обличчям на холодну плоть черв’яка, який, звісно, мені не відповідає».
 

Дві цитати з книги, після яких я остаточно усвідомив, якого саме героя пишу і які образи зі своїх сновидінь він почне втілювати в реальність. Марк не намагається бути лицарем чи рятівником світу — він просто пливе за течією цього абсурду, доки реальність навколо тріщить по швах під саундтрек і відлуння старих травм.
 

Ця книга стала для мене експериментом на межі боді-горору, нью-віърду та психологічної драми про провінційну безвихідь, у якій кожен знайде щось знайоме. І якщо після останньої сторінки та перегляду тієї самої касети у вас залишиться відчуття легкого дежавю й меланхолії — значить, Марк Найденко достукався і до ваших снів.
Дякую, що пройшли цей шлях до кінця. До нових зустрічей!