363
Анотація до книги "Де-не-де"
Вітання! Якщо вам колись скажуть, що найгірше в житті — це бути безробітним нездарою в глухій провінційній дірі, плюньте тій людині в пику (ну або принаймні більше ніколи їй не довіряйте).
Мене звати Марк Найденко. І віднедавна замість того, щоб спокійно спати, пускаючи слину в подушку, я матеріалізую власні сни просто в реальність. А вони в мене, як на зло, складаються не з рожевих поні, а з суцільних сюрреалістичних кошмарів. Тепер під смертельною роздачею опинилися мої рідні, кенти та й узагалі вся Жнецівка.
Проте я не надто цим переймаюся. Прокляття це чи якась химерна нова сила… у моєму житті й без того вистачало лайна, а тепер його просто стало на одну купу більше. Тож я приймаю свою долю такою, як вона є.
Прийміть і ви мене!
Мене звати Марк Найденко. І віднедавна замість того, щоб спокійно спати, пускаючи слину в подушку, я матеріалізую власні сни просто в реальність. А вони в мене, як на зло, складаються не з рожевих поні, а з суцільних сюрреалістичних кошмарів. Тепер під смертельною роздачею опинилися мої рідні, кенти та й узагалі вся Жнецівка.
Проте я не надто цим переймаюся. Прокляття це чи якась химерна нова сила… у моєму житті й без того вистачало лайна, а тепер його просто стало на одну купу більше. Тож я приймаю свою долю такою, як вона є.
Прийміть і ви мене!
гумор і психологічна драманецензурні лайкидужедивнісправи
“Через декілька сторінок починаєш розуміти - наш світ це дуже приємне місце. На відміну від сюрреального простору Марка. Чакри, зомбі дівчина, меню з фалангами пальців в ресторан "Варан" Затишок не гарантовано. Запрошую)”
Зміст книги: 18 глав
59 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДоброго дня! Розібралась з читацькими боргами і ось добралась до Вашого твору. Початок шикарнючий , одночасно моторошний , по чорному смішний і загадковий. Особливо потрапляє в осінній хеловінський настрій. Герої соковиті, смачні , питань багато… Що то за потвори? Вони реальні чи плід хворої уяви ? Що за світ такий наш чи паралельний? Буду читати далі .
NinaYar, Пані Ніно, щиро дякую Вам за коментар та підтримку! Я щасливий, що монстри, чудовиська та декорації виклали в Вас саме такі емоції! Всі відповіді ви отримаєте в подальшому книзі і як мені здається навіть трохи більше) Ще раз дякую!
Розділ 14. Отримала задоволення. Незвпжаючи на драматичний момент з'ясування стосунків Марка і Насті, сміялася з постановки вашої вистави. Можливо тому, що знаю, чого варті іноді декорації й інший літаючий реквізит. А оця типу римовна мова. Ну шекспірівське питання: чи винна дитина, що мати в неї дивна? Або: вбить чи не вбить? Це щодо Насті. Простить! І сном забутись. І там, у чреві еко-черв'яка бачити сни про РЕМ типу істоти. І ту реальність основною представити на суд чувидл і дяді Теми. Ви, пане Олексію, дуже потужний навіювання сенсів. Вам ніхто про це не казав? Дякую за емоції. Та і герої, мені здається, стать адекватніші.
Ольга Инка, Пані Ольго, щиро дякую за такий проникливий і детальний відгук! У вас виходить дуже гарно, до речі — з римою та притаманним п'єсі стилем подачі, а я, коли писав цей розділ, ледве кінці з кінцями зводив)) Дякую за комплімент, до речі — я не впевнений, що хтось таке казав, тому це особливо цінно! Радий, що ви оцінили цей театр абсурду з його літаючим реквізитом, римованою мовою та судом чувидл на чолі з дядьком Темою. Щодо шекспірівських питань — так, Марку та Насті доводиться розгрібати чимало сімейного й ментального лайна, перш ніж наважитися на хоч якусь «адекватність». Дякую, що так глибоко відчули всі закладені сенси та емоції!
Неймовірний епілог, який стає ідеальною, дуже емоційною крапкою в цій божевільній та захопливій історії! Вам вдалося створити абсолютно унікальний світ, повний сюру, глибоких почуттів та незабутніх персонажів, за яких щиро вболіваєш. Величезна подяка за цю дивовижну подорож, що тримала в напрузі та дарувала стільки емоцій! Щиро бажаю книзі гучного успіху та перемоги на конкурсі.
Віталій Козаченко, Пане Віталію, неймовірна подяка за такі слова! Епілог задумувався як тиха, але пронизлива крапка у цьому божевіллі — через касету, відеолист і потойбічний побут. Окреме дякую за побажання успіху на конкурсі — вам бажаю теж! Радий, що світ «Де-не-де» відгукнувся і запам'ятався!
16 розділ — це просто грандіозний, кінематографічний вибух і неймовірно сильна розв'язка всієї історії! Ви майстерно поєднали шалений масштабний екшн, напружені протистояння та глибокий психологічний підтекст. Роздуми про реальність, сни та цінність справжніх почуттів залишають особливий слід після прочитання.
Віталій Козаченко, Пане Віталію, щиро дякую за такий теплий відгук! Дуже радий, що 16 розділ сприйнявся саме так — як кінематографічний вибух і сильна розв'язка. Хотілося збалансувати масштабний екшн із глибоким психологічним підтекстом, щоб реальність, сни та справжні почуття залишили післясмак. Дякую, що пройшли цей шлях до кінця!
Цей розділ тримав в напрузі від першого до останнього рядка, майстерно поєднуючи сюрреалістичний хаос і людські стосунки. Командна динаміка між героями виписана просто чудово, а їхні розмови розкривають історію з абсолютно нових ракурсів. Роздуми про природу сил та походження REM-істот додають сюжету масштабу. Фінал налаштовує на грандіозне продовження...
Віталій Козаченко, Пане Віталію, щиро дякую! Радий, що 15 розділ тримав у напрузі до самого кінця. Здається, саме тут командна динаміка і роздуми про природу REM-істот досягають свого піку, перед тим як усе остаточно зірветься у фінальний вир. Протистояти новому Марку було непросто та й здавалося безнадійним. Тож, може, це прозвучить банально, але їх об'єднала дружба та відчайдушне бажання врятувати його від самого себе — бо часом лише ті, хто пройшов крізь спільне лайно, здатні витягнути тебе з темряви, яку ти сам же й створив.
Спостерігати за тим, як Марк намагається вибудувати стосунки з мамою та усвідомлює важливість близьких, дуже щеміливо й водночас іронічно. Проте раптове повернення додому та зустріч із батьком миттєво руйнують ілюзії безпеки. А кульмінаційна поява Фетбоя і той самий фінальний наказ це неймовірна розв'язка розділу!
Віталій Козаченко, Пане Віталію, дякую за відгук! Сюжетний поворот із батьком дуже важливий, бо сам факт того, що він живий, був зумовлений не силою головного героя, а травмою, яка переросла у заперечення реальності. Це був перший удар, який вибив його з колії — настільки, що герой повернувся до панічних атак. І навіть витримавши це, прокрутивши в голові всі можливі сценарії, Марк отримав той, який жодним чином не поставав у його уяві. Батько не поставився до нього ні по-доброму, ні по-поганому — він просто не згадав його взагалі, не зрозумів, що перед ним власний син.
Вітаю, пане Олексію. Мені здалося, що тут все-і совок, і сучасність. І паради, і натовпи, де голови людей набито різноманітним ідейним мотлохом. Проте, мені щиро жаль Марка, якщо його в дитинстві вчителька української так образила Шевченком. Можливо, Марк увійшов в сон Олеся Бузини. Бузина вважав Шевченка вурдалакою. Але герой зазирнув тільки у початок сну. Інакше в Шевченка мали б з'явитися ікла й капати кров. Хоча навряд чи сам Тарас хотів заподіяти Маркові і його друзям аж стільки шкоди. Може, там Пантелеймон Куліш десь задрімав. Той би вам аплодував за таку візію)
Ольга Инка, Вітаю, пані Ольго! Дякую за такий глибокий літературно-психологічний розбір :) Щодо Бузини — це ви дуже тонко підмітили, але боюсь, якби Марк дійсно забрів у той бік, Кобзар би з іклами не церемонився.А от щодо Куліша — погоджуюся на всі сто!)) Радий, що атмосферність Жнецівки заходить. Дякую, що Ви продовжуєте читати. Завтра вийдуть останні розділи і книга буде завершена повністю! )
Дуже сподобалася душевна розмова з Гадюкою, де за купою сміття та жорстким фасадом відкрилася справді глибока й трагічна історія. Жартівлива метаморфоза Марка в «купідончика» чудово збалансувала напругу.✨☺️✨
Віталій Козаченко, Радий, що ця сцена відгукнулася. Дійсно хотілося показати, що за цим брудним фасадом ховається справжня, хоч і надломана драма. А легка іронія Марка завжди послаблює тиск — це якраз той необхідний повітряний клапан, аби аби не скотитися в чистий сум.
11. Одинадцятий розділ вражає масштабною командною динамікою та фірмовим загостренням подій! Спостерігати за рейдом цієї строкатої ватаги — це окреме задоволення. Розбірка біля арматурного заводу та загроза від потужного полум'я підняли ставки на максимум. А розмова Марка з покійним батьком стала чудовим і дуже потрібним емоційним акцентом серед усього цього божевілля
Віталій Козаченко, Віталій Козаченко, Дякую, пане Віталію! Радий, що динаміка та рейдовий екшн спрацювали як треба. А розмова з батьком дійсно була потрібна передусім самому Марку — без цього емоційного розвантаження весь цей сюрреалізм і хаос просто розірвали б його зсередини. Круто, що цей момент так відгукнувся!
Вітаю, пане Олексію. Дійсно, як ви і зауважили, доля Гадюки та її сім'ї страшна. І це не поодинокі випадки. Тут Марк мені сподобався. Чи подорослішав. Чи був таким, та нікому був не потрібний зі своїм дорослішанням. Адже легше мати справу з недоумком і невдахою. Усіх життя часом прибиває. Випробовує чи що. І найлегше-нічого не робити. І руки не мити. Ви пишете про таких нещасних. Але Марк внутрішньо бунтує. Він, попри всі "неприємності" намагається виборсатися. Якщо у людини забрати ще й нормальний сон, що лишиться? А "піздоболи, як ви кажете, нікуди не зникнуть. Марк має у собі те, що не здатне розчавити жодне страхолюдне створіння, народжене в його снах. Він не істота, не потвора, не відеоман'як, не рідкісний екземпляр сапієнса. Він нормальна людина, якій хочеться прийти у свій чистий дім, де його чекають. Ми робимо божевільні вчинки, бо любов чомусь оминає нас. Дуже багато брехні навколо. Нещирості й заздрості. А Марк, по суті, дитина, на яку реальний світ накидав купу гною. Як і на Гадюку. Отакі мої невтішні роздуми. Дякую, що ви пишете про це так незвичайно.
Ольга Инка, Дякую вам величезне за такий тонкий і вдумливий розбір! Ви дуже точно відчули внутрішній стан Марка. Він справді не якийсь монстр — та й Даяна, як бачите, теж не є якоюсь потворою. Вони просто люди, яким доводиться вигрібати у світі, що щедро накидав на них купи гною.
А щодо вашої думки про те, що цей світ намагається зламати кожного з нас... Ви абсолютно праві, і це чи не найголовніше питання. Чи варто винити людей, які досі мають добро у серці, але при цьому виявилися слабкими? Мені й самому важко дати на нього однозначну відповідь. Напевно, саме ця слабкість і водночас спроба зберегти щось світле попри все й робить їх живими та справжніми.
Дякую, що так глибоко й близько до серця приймаєте цю історію! Далі буде ще цікавіше! :)
І ще. Святе. Слова батька Маркові: ти не зможеш вбити, бо вдався у бабцю) Як хочеться в юності бути крутим, але справжня крутість-це не вбити . Людину, мрію, совість і т.ін.
Ольга Инка, Марк дуже хотів здаватися безжальним і крутим месником на тлі всієї цієї злості, але його справжня сутність — якраз та сама «бабця», яка свого часу заклала в нього здатність співчувати й любити. І добре, що підсвідомість у подобі батька вчасно дала йому по щелепі, аби він про це згадав.
Щиро дякую за ваші роздуми, пані Ольго! Вони дуже надихають писати далі))
Вітаю, пане Олексію. Цей марш-кидок у пошуках автора закляття цікавенний і надзвичайно смішний. На "смертя" я вже не звертаю уваги. Ваш шестикрилий Серафим викликав сміх. Протистояння мафіозі й простої сім'ї, яка захищається майже іграшковими щитами, - єдине місце, де стислося серце. Така я непослідовна. Жабенко-красень. Фамільяр на славу. А роздуми Марка про те, що будь-які його почини завжди зараньше вважаютьсЯ хрінотінню, це правдива реальність. Хтось зробить ну те ж саме, і герой. А він запропонує, й тотальний осуд навіть самої ідеї. Може, в тому й сенс, що не треба озвучувати свої рішення, а просто діяти? Образ чужих снів через отвори, оздоблені письменами, вразив ще коли з'явився вперше. Поезія прямо. А Даяна... Скільки капості в людині... Певно, подрузі позаздрила. І ще хочу наголосити, як ви смішно вибудовуєте простір сну: починаючи від сцени, коли Тоні і Мія намагаються використати один одного як щит і закінчуючи мовою спецназу. Там, до речі в абзаці, що починається Man down якийсь збій у тексті. Зверніть увагу. І дякую за кошмарики)
Ольга Инка, Безмежно дякую за такий детальний, живий і проникливий відгук, пані Ольго! Читати його — окреме задоволення!
За Жабенка окреме «квакс» — він у нас тепер головна зірка та універсальний комплекс ППО. Щодо Марка ви підмітили в самісіньке яблуко: цей синдром «цапа-відбувайла» і вічні подвійні стандарти від оточення його нарешті допекли. Коли тобі що не зроби — все не так, у певний момент справді простіше мовчки спустити з ланцюга бойову ропуху й діяти на свій розсуд. Це навіть не стільки відкритий осуд від інших, скільки та сама «незначна деталь», яка накопичується і повільно, але впевнено штовхає тебе в стан сліпої люті. І Марк у цей стан упав вельми успішно)
З сім'єю за щитами хотілося створити саме такий контраст: безглуздість сну, яка раптово б'є під дих справжньою жорстокістю й безпорадністю. А Даяна... ну, там усе виявиться значно заплутанішим, ніж здається на перший погляд, і Марку ще доведеться розсьорбувати цю кашу. Насправді вона одна з найбільш трагічних персонажів, чиї вчинки є прямим наслідком дійсно важкого минулого.
За підказку про збій у тексті окреме велике дякую! Обов'язково зазирну туди й усе повиправляю.
Десятий розділ — це просто неймовірна суміш сімейного тепла, побутового гумору та моторошного хоррор-детективу! Особливо вразили такі моменти:
1. Сцена з «відрощуванням» руки та касетами: пояснення логіки усвідомленого сну й відновлення плоті прописані надзвичайно цікаво та переконливо!
2. Зворушливе зізнання Миї: фінал розділу, де вона зізнається у своєму походженні як REM-істота та висловлює щиру вдячність Марку — це надзвичайно сильна й емоційна сцена. Величезне дякую за цей розділ! Масштаб задуму та баланс між жахами й людськими почуттями на висоті!
Віталій Козаченко, Щиро дякую, пане Віталію!
Безмежно радий, що десятий розділ залишив такі яскраві враження! Окреме спасибі за увагу до деталей: сцена з регенерацією руки та касетами якраз задумувалася як спроба логічно вплести біомеханіку сну в сюжет, а щирість Мії мала дати ту саму емоційну опору після моторошного послання й розуміння, чим за використання цієї сили доведеться платити.
Знати, що баланс між жахами, гумором і людяністю вдався, — найкраща нагорода для автора. Дякую за постійний інтерес і потужну підтримку!
Щиро радію за героя. Через Мію. Думаю, він завжди мріяв про сестру чи брата. Але ж наша реальність справді ще та дупа. Коли ти працюєш, хіба ти думаєш про життя? ти думаєш про роботу. Потім ти думаєш про труби. Потім про цифри на лічильнику. Потім про чоловіка. Потім про дітей (це найприємніше). Але не про себе. Ніколи не про себе. І нашо нашому Марку таке життя? Але, певно, авторе, не таке воно аже й кепське, раз на нього налітають різні сутності зі снів. Мія-це круто)
Ольга Инка, Пані Ольго, щиро дякую вам за такий глибокий і проникливий відгук! Ви дуже точно підмітили внутрішній стан Марка та реалії нашого повсякденного життя. До речі, ще пам'ятаю, як ви одразу вгадали, що бабуся з'явиться задовго до дев'ятого розділу. Тут, чесно кажучи, у випадку Марка я і сам не до кінця певен, але думаю, одна із причин, чому саме сестра — Марку складно виражати свої емоції такими, як вони є. Тому людина, яка його розуміє на багатьох рівнях (бо була виткана з підсвідомого) та має кращі соціальні навички, що додатково зближує Марка з матір'ю і постійно поруч, йому була просто необхідна. Велике дякую, що так уважно читаєте!
Дев'ятий розділ — це просто вогонь! Поступове розкриття таємниць та логіки цього аномального світу додало сюжету неймовірно крутої глибини! А сцена на складі ресторана та розмова з сестрою Мією під час втечі на човні — це мої абсолютні фаворити. Чорний гумор і сімейна токсичність підібрані в ідеальних пропорціях! Масштаб вигаданого світу справді вражає. Дякую за цю божевільну поїздку!
Віталій Козаченко, Дякую від душі! Сцена в човні та взаємодія з Мією — це дійсно особлива точка: хотілося передати саме ту сімейну атмосферу, коли навколо коїться катастрофа, а токсичні підколи нікуди не зникають. Неймовірно радий, що масштаби світу та його внутрішня логіка працюють і захоплюють — попри сюрреалістичність дії, мені хотілося показати, що за цим стоїть певний механізм, який має як реальне, так і наукове обґрунтування. Дякую! Сьогодні якраз виходить продовження :)
8. Який шалений розкол у командах і реальності! Початок із бадмінтоном і роздумами про «витрачений ліміт фантазії на прізвиська» викликав щиру посмішку. Але далі почалося справжнє пекло! Епізод у вітальні просто неймовірний: одержимий Плут пропонує олів'є, Гадюка крутить запальничку й робить «експертні висновки», а хлопці намагаються зв'язати психопата шнурком від шортів! Ідея про те, що монстри вважають Марка деміургом і просто виборюють собі матеріальне життя, додає дуже крутого сюжетного виміру. Дякую за такий об'ємний, насичений і соковитий розділ!
Віталій Козаченко, Щиро дякую за такий уважний і розгорнутий відгук! Обожнюю балансувати між побутовим гумором на початку і повним та абсурдним жахом. Приємно, що ідея зі сприйняттям Марка цими істотами зчиталася саме так, як замислювалося. До речі, це дійсно важливий момент, який розкриється у самому фіналі ;)
Надіслала вам рекомендацію) тихої ночі...
Олександра Шен, Радий, що атмосфера відгукується, а «музичні пальці» тепер додають особливого смаку) Приємного читання й до зустрічі в нових розділах! І ще раз – велике дякую!)
Вітаю, пане Олексію. Я вже так звикла до ваших жахів, що спокійно прочитую "відкушую скляний контейнер " замість "відшукую ". Чесно кажучи, коли один кошмар зміниться іншим, ти вже не сприймаєш це як жахіття. Таке життя у героя,який ні в снах, ні в реалі не може навести лад; не може довести діло до кінця; усе просирає, нікчема й убожество. Але насправді це саме герой, у першу чергу, думає про себе так . Це як треба було задавити дитину, щоб з дорослим ним таке коїлося. Так я це сприймаю. Ви описуєте жахіття, але біда в тому, що справжні жахіття відбуваються за зачиненими дверми. Хоча майже все, що ви описали, реальне. Це вже залежить від того, хто з ким живе, що п'є і що курить. Насмішила фраза у вашому віп-ресторані: хочеш їсти-піди втопися, побачимо, що тобі подадуть (по пам'яті). Думала, що когось усе-таки оживлять)
Ольга Инка, Після усього дійства повністю нормально відкушувати скляний контейнер було в порядку речей)))
Дякую вам за такий глибокий відгук — ви дуже тонко підмітили суть. У його випадку ця сила втілює наслідки його душевного стану, де все переплелося: як бачити це — не завжди кошмари, інколи з'являються дорогі йому люди, але здебільшого все жахіття живе саме всередині нього. Дякую, що так проникливо пропускаєте цю історію крізь себе!)
А щодо повернення душі... думаю, результат буде для вас дуже неочікуваним
Успіхів вашій книзі ≽^•⩊•^≼ ₊˚⊹♡
Кіт Анатолій, Щиро дякую!)
Успіхів автору та книзі
Ніка Річ, Щиро дякую!)
Моторошненько... Чому вчителька? Усе життя підозрювала, що не тому вчимо. Але на таке не напрацювали)
Ольга Инка, Тут ви абсолютно праві — іноді реальність буває значно страшнішою за будь-який вигаданий хорор. Але конкретно в цьому випадку Рома Плут був одержимий тією тінню з першого розділу. Мурло, до речі, теж підхопив одну таку, просто йому дістався знатно адекватніший паразит.
Одразу поясню момент із Тоні, бо в тексті це написано дещо неочевидно: він залишився чистим тому, що Марк згадав про нього між другим і третім розділом, а оскільки Марк втілює свої фантазії, він очікував побачити Тоні саме собою, і ця думка очистила друга від зараження.
Дякую, що читаєте й ділитеся емоціями! Це робить надзвичайно щасливим :)
7. Початок із «каталочним дрифтом» викликав купу сміху, а атмосфера пікніка біля молочного озера чудово переросла в хорор із прозорими німфами. Але розв'язка під Backstreet Boys — чистий триумф абсурду! Тектонік Тоні, танцюючі щупальця кракена й флешмоб безликих — це супер! Поява ж загадкового іноземця в кінці й екстрене занурення на дно дали потужний заділ на наступні розділи. Вийшло дуже кінематографічно й з чудовим гумором!
Віталій Козаченко, Пане Віталію, щиро дякую!
Тектонік під Backstreet Boys у хорор-декораціях із щупальцями й безликими писався на одному диханні — радий, що цей тріумф абсурду спрацював.
Щодо таємничого незнайомця — це дійсно важливий та впливовий персонаж, який ще себе покаже. Дякую за підтримку!)
Цей найбезпечніший сон Марка мені сподобався. Ваш гумор. Спроби друзів якось коригувати дивні особливості головного героя. І нарешті танці під хіт 90-их - це супер. Плюс, зауважила деталь про батька Марка, який був щасливий тільки на природі. Плювок у бік Систем. Спаринг з тією, якій розквасив носа... Я потрошку звикаю. Оптимістичний розділ, незважаючи на спрутів, мавок і "притоплення".
Ольга Инка, Пані Ольго, щиро дякую за такий уважний погляд на розділ!
Окреме спасибі, що помітили деталь про батька Марка — це справді дуже важливий момент, який ще відіграє свою роль. Радий, що розбавлений гумором та хітом 90-х епізод залишив оптимістичний післясмак))
6. Початок із брутальним махачем і стяжками, які полетіли «як той рекламний щит», викликав щирий сміх. Але далі... Лекція з єгиптології від дівчини зі зламаним носом — це шикарний сюр! А от розмова про діда-богомола та глуху совість Марка реально зачепила за живе⭐⭐⭐⭐⭐
Віталій Козаченко, Дякую, пане Віталію! Дуже приємно, що оцінили і чорний гумор зі стяжками, і сюр із лекцією на підлозі. Марк — не Марк, якщо не лажане в моменті) Але найбільше тішить, що за всім цим балаганом ви розгледіли справжню внутрішню драму з тією самою мовчазною совістю. Дякую за підтримку, далі історія лише набиратиме обертів!)
О боже! Спочатку вжахнулася. Ну, не спочатку... Там кумедний Тема. Ще нічого. Бачила таких. А бити жінку... Так натуралістично. Читати страшно. Але знаю, таке є... Та потім зрозуміла, що то болюче бажання з'ясувати свою проблему, яка давно вийшла з- під контролю. Слова вже давно зайві. І її життя серед кармічних загроз давно вже не цікавить Марка. Він просто хоче усе те припинити. І, певно, це така в них тактика порозуміння? І жаль, і жах. Хіба ви фантаст? Ви експресіоніст чистої води. Реальність, доведена до абсурду. Чи ні? Люди так в живуть... Не дай Бог. Прямо кожного разу капає адреналін.
Ольга Инка, Дякую за коментар, Ольго! Я й сам подібні методи повністю засуджую, але для Марка це була точка неповернення — крик відчаю зламаної людини, у якої земля йде з-під ніг.
Радий, що ви побачили за цим натуралізмом щось більше: не просто жорстокість заради жорстокості, а той самий абсурд, коли крізь кров і зламаний ніс пробивається дивна, майже гротескна спроба знайти спільну мову. Дуже цінно отримати такий глибокий відгук. Читайте далі, далі історія розкриватиметься ще більше! )
П'ятий розділ — це просто божевільний калейдоскоп сюру, еротичного нуару та суворого м'ясорубного екшну! Мафіозний костюм-трійка з пластмасовим будильником-якорем, розкішний маєток із дівчатами та снайперкою на мансарді — початок вийшов максимально соковитим і нуарним. Поява боса з гри та його трансформація — це чисто геймерський кайф! Дівчата зі зброєю проти 300-кілограмового монстра прописані неймовірно жорстко й динамічно. Фінал із засмальцьованим конвоїром, який «вчить життя», та залізничним ТВ-черв'яком знову занурює в густий сюрреалістичний кошмар. Навіть не знаю, де більше варто поспівчувати герою... Напевно, у момент, коли навколо було стільки дівчат, а він цим так і не скористався! Недарма ж вони з нього трохи кепкували. Вийшло дуже потужно й драйвово!
Віталій Козаченко, Пане Віталію, велике дякую за відгук і таку високу оцінку динаміки!
Особливо посміявся з вашого висновку про дівчат — факт, це справді найбільша трагедія епізоду: отримати повний маєток краси й вогнепалу, щоб у підсумку отримати лише відрижку Фетбоя і політ)
Радий, що весь цей коктейль із нуару, сюру та психологічного тиску тримає планку ;)
Боже, бідні жінки. І зі зброєю, а все одно розплатилися. Сподобалися фрази: "Розчарований відсутністю прекрасного..." Скільки неподобств маємо саме через це. І друга: Жертвою вигідно бути доти, доки ти залишаєшся живим серед глядачів"(по пам'яті написала). Це, дійсно, справедливе спостереження. А загалом, Як завжди, реалістично й страхолюдно)
Ольга Инка, Пані Ольго, дякую від душі!)
Ці дівчата по суті були його ілюзорним щитом, але від себе не втечеш — розплата наздогнала миттєво й дуже криваво. Радий, що філософія про глядачів і жертву так чітко відбилася в пам'яті: Марк занадто звик жаліти себе, і час було показати зворотний бік медалі.
Окреме спасибі за "реалістично й страхолюдно" — саме такого ефекту й добивався:)
О, сновидці) це вже другий рівень, просунутий - матеріалізація. Нічого, спочатку все не дуже ок, далі нормалізується зазвичай. Вітаю з новинкою))
Олександра Шен, Отож-бо й воно! Тут Фортуна не просто відвернулася, а демонстративно зібрала валізу, викликала таксі й поїхала на інший континент)) Думаю, у людей періодично в житті трапляються моменти, коли вони відчувають себе саме такими "антивезунчиками") Дякую, що продовжуєте читати!
4. Чудовий баланс гострого гумору та глибокої теорії! Геймерські аналогії для розшифровки аномалії — це просто геніальне рішення для розкриття сюжету. Женя — це взагалі справжня знахідка! Контраст між нищенням гігантської шаурми та видачею складних теорій про мережевий кооператив у снах, соліпсизм і Юнга створює неймовірну динаміку та чудово структурує весь той кошмар, що відбувався раніше. З нетерпінням чекаю, як Марк освоюватиме усвідомлені сни!
Віталій Козаченко, Дякую, пане Віталію! Дуже тішить, що Женя знайшов такий відгук — персонаж якраз і задумувався як той самий «провідник», який може одночасно пояснювати тонкі матерії Юнга і знищувати фастфуд :) Освоєння снів Марком точно не буде легкою прогулянкою, тож далі тільки більше динаміки)
Бажаю успіху книзі!
Асея Мітрель, Дякую!)
Дуже цікавий початок. Додала в бібліотеку почитати♥️
Юлія Куліш, Щиро дякую! Сподіваюся Вам сподобається! :)
3. Розділ тримає в напрузі від початку до кінця! Почати з іронічного опису українського «сімейного бізнесу» з тьотею Людою, а закінчити божевільною погонею по хмарочосу, падінням у ЗІЛ із пшеницею та зануренням у катакомби — це потужно. І цікаво. Метаморфози Більмоокого й медіа-черв'яки виглядають неймовірно моторошно. Головний герой зі своїм чорним гумором дуже імпонує
Віталій Козаченко, Дякую за такий детальний відгук, пане Віталію! Дуже тішить, що цей контраст спрацював — від приземленої побутової іронії з тьотею Людою прямо в повний екшн. Це лише початок того, на що здатні втілені сновидіння, поступово книга буде набирати обертів та масштабів!)
Щирі вітання з виходом книги! Нехай вона стане особливою для кожного, хто її відкриє.
Александр Еверлі, Дякую за теплі слова! ) Дуже приємно!)
От тепер усе ясно. REM-істоти. Круто. Наука все пояснить. Але Маркові від того не легше. І Тоні жаль. Дружбан, канєшна, підвів своїх. І шось же треба робить!
Ваша фантазія дивовижна)
Ольга Инка, Щиро дякую за такий комплімент! Мені дуже приємно, що ви так співпереживаєте героям. Наука лише дала ім'я кошмару, але точно не полегшила виживання)
Вдалого розгрібання Маркові) успіхів йому і книзі))
Олексій Цапович, xDDD
Ох яка інтригуюча анотація
Анастасія Чепіжко, Подумав, що зі слів головно героя краще передавати дух цієї книги Дякую, що оцінили :)
Вітаю з новинкою
Анастасія Чепіжко, Дякую)
Вітаю з новинкою! Обкладинка - супер, мені одразу сподобалась, є в ній щось лаконічно-містичне!
А анотація - бомба! Додаю у бібліотеку!
NinaYar, Дуже дякую Вам! Сподіваюся історія сподобається! ;)
З новинкою!)
Милау Еллі, Дякую ;)
Вітаю з новинкою!!!
Сандра Мурмайт, Дякую)
Вітаю з новинкою! Цікава анотація)
Вікторія Пірс, Дякую! Подумав, що краще за головного герої про твір ніхто не розкаже)
Вітаю з новинкою)
Мар Тен, Дякую)
Вітаю з новинкою ☺️❤️⭐ Успіху книзі ✨
Оксана Павелко, Дякую)
Вітаю з новою книгою! Динаміка та напруга тримають у тонусі. Бажаю невичерпного натхнення та активних читачів!
Зодча Тіней, Дуже дякую за такі теплі слова та побажання!)
Незважаючи на діагноз і жахіття в пантеоні, торкнуло "бабусине сонечко". Це така щира правда. Чи не буде бабуся "допомагати" своєму сонечку далі?
Ольга Инка, Ви мислите в дуже правильному напрямку) Більше нічого додати не можу)
Дуже дякую, що читаєте й звертаєте увагу на такі деталі!
Ну Альбузі — це просто кадр! Дільничний, який сам втік від прокляття і тепер виганяє проклятих пацієнтів, щоб не псували йому статистику — це дуже цікава знахідка. А фінал із ропухою-переростком, яка після бійки пробасила "Квакс!", просто зробив цей вечір цікавішим! Концепція з кошмарами, що втілюються в реальність, дуже крута й моторошна. Розвиток подій мені подобається! Щоправда, "операцію стелс" я особисто не схвалюю — маму треба поважати. Сподіваюсь, жабка його навчить це робити, хоча сама мама там теж із характером. Це ж треба було таке вигадати з "грошима"... Молодець!✨✨✨
Віталій Козаченко, Дякую за такий докладний і позитивний відгук, Віталію! Радий, що і Альбузі, і ропуха додали настрою )
Щодо мами — згоден, але власне через такі моменти, як «операція стелс», я про всяк випадок і почепив дисклеймер) Там ще будуть подібні моменти, які я сам в жодному разі не схвалюю, можливо навіть самому гг вони не до вподоби, але попри все він вчиняє так)
Дуже дякую, що читаєте й ділитеся враженнями!
1. Драйвовий початок! Опис тіней, що поцупили очі хлопців, та атмосфера підвалу тримають у напрузі, а чорний гумор Марка чудово розряджає обстановку. Головний герой дуже подобається своїм спокоєм "на транквілізаторах"✨✨✨
Віталій Козаченко, Дякую, Віталію! Приємно чути, що початок зачепив і тримає напругу. Самовладання Марка справді специфічне, але без цієї іронії йому було б геть сутужно. Дуже дякую, що читаєте! )
Вітаю з новинкою ✨ І одразу до бібліотеки)
Ромул Шерідан, Дуже дякую Вам! ;)
Якщо жабка-ропуха розуміє, то й я мушу розібратися! Хоча дисклеймер натякає, що пригода буде ще та... А взагалі, після фрази "Засновано на реальних снах" та такого епічного фото зрозумів одне: автор вміє бачити ДУЖЕ яскраві сни! Заінтригували, читаю далі!
Віталій Козаченко, Я про всяк випадок подумав, що саме тут варто попередити читача, адже бувають люди, які надто близько все беруть до серця.
А загалом тематика снів мені дуже близька. Не знаю чому, але з дитинства сни сняться мені щоночі — незалежно від того, як минув день чи чим я займався напередодні. І хоча зараз я вже навряд чи згадаю кожен із них, певні елементи таки перекочували в історію. Дякую!)
Вітаю з новинкою! Успіху книзі✨✨✨
Віталій Козаченко, Дякую! :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати