А що болить сильніше: коли тебе не люблять чи коли ти мусиш постійно нагадувати, що тебе теж потрібно любити?  Іноді байдужість не виглядає як щось страшне. Вона ховається в непрочитаних повідомленнях, у порожньому холодильнику після довгої дороги, у відсутності простого «Як ти?» після важкого дня. Найгірше – ми поступово звикаємо. Перестаємо просити, чекати й сподіватися. Переконуємо себе, що можемо впоратися з всім самі. Але самостійність – це не те саме, що самотність у стосунках.

    У новій главі Після «Прочитано»Лісса дедалі частіше спілкується з Каєм. Він ще навіть не став частиною її реального життя, але вже помічає те, чого давно не помічає її чоловік. І, можливо, саме це змусить Ліссу замислитися над тим, чого їй насправді бракує.

✨ Читайте нову главу й напишіть у коментарях: чи повинна турбота у стосунках бути проханням – чи все-таки природним бажанням бути поруч?