Те що вони підходять до храму Шарам зрозумів, коли обабіч стежини з білесого марева почали випливати кам’яні фігури.

    Перші проступили з туману зненацька – по обидві сторони стежки  - скам’яніли  два грізних велети-стражі в дивних закритих  гребенястих шоломах. Обплетені темно-зеленим плющами-зміями схрестили вони списи, утворюючи ніби прохід-арку.

  Проходячи під нею, Шарам вертів головою у всі боки, зацікавлено роздивляючись, і навіть надумав було ступити в сторону, помацати. Але старий так глянув, що в нього, аж вуха запекли, як в кухарчука, пійманого на гарячому в хазяйській коморі.

   То зліва, то справа з туману з’являлися дивні фігури: чоловічі - в обладунках, вродливі діви - у тонких накидках. Як звичні вовки та тури, так і чудернацькі, які маг тільки в книгах і бачив, - дракони,  грифони, велетенські з зубами-шаблями слоні.

Загублена Слобода черговий розділ  "ХРАМ "