Вітаю! Нова глава "Живий метал. Прокляття крил" вже опублікована.

*********************************

 Я знайшов стіну з червоної цегли, наче тут був вхід, та його замурували. Я перевів зір на істинний і побачив приховані знаки. Я проговорив спеціальне заклинання-пароль. І цегла ожила...буквально в неї з’явилися оченята-ґудзики і цеглинки важко видихнули, подивилися на мене і почали буркотіти:

– Ой-йо, знов хтось приперся! І ходють, і бродють тут! Та скільки ж можна? А нам туди-сюди сходитися-розходитися!

 Серйозно? Мене що зараз цегла облаяла і посилає? Мене? Я від такого нахабства аж мову втратив. Та ненадовго, потер втомлено переносицю, я твердо повторив закликання пароль і додав вже від себе:
– Пропускайте давайте, а ні – то знесу вас. Не випробовуйте моє терпіння! – і мої очі засяли демонстративно золотим.

 Цеглини пискнули злякано, але буркотіння не облишили, хоча ліниво все ж розійшлися, звільняючи мені прохід.