Вітаю, любі букнетівці! ❣️

Оновлення ЗНАЙДИ уже у ваших книжечках!  Завітайте, та насолоджуйтесь читанням:

 Я знову залишаюся з нею на всю ніч. Уявити як їй тут — неважко. Не помічаю, як засинаю й сам, хоч стілець і близько не зручний. А вранці прокидаюся від того, що мене гладять по руці.

— Доброго ранку, — бурмочу спросоння, зустрівшись із її поглядом.

Дівчина ледь усміхається мені. Трохи дивна — ніби переосмислила все своє життя. Можливо, щось згадала? Але я більше про те не запитую. Натомість підводжуся на ноги, розправляю спину до хрускоту в хребцях.

— Юра, — промовляє моє ім’я.

Озираюся на неї. Вперше ловлю себе на думці, що її краса нещадна: я б залюбки позалицявся до неї, були б ми в іншому місці й за інших обставин, а тут на все, що спроможний, — погріти тендітні руки й подати води.

Але бачу, що вона кривиться.

— Тобі щось болить?

Хитає головою.

— Незручно лежати?

На це вона ледь киває.

— Зараз. Потерпи хвильку, — підходжу, натискаю кнопку збоку ліжка, і в цей момент приходить думка, що дівчині потрібна сиділка. Медсестри тут не допоможуть — вона все одно буде сама, а мені, як не крути, потрібно буде їздити до офісу.

Підголів’я повільно підіймається, і вона опиняється в напівсидячому положенні.

— Так краще?

Вона мовчить, а її погляд красномовно натякає, що моя долоня знаходиться там, де не мала б.

— Пробач. Я випадково, — мимоволі фантазія розквітає, підкидаючи картинки, яких давно не мав у реальному житті. Та я прибираю руку.

Вона повільно облизує губи, і ті блищать. Тепер моя увага прикута до них. Чорт…  

— Води? — запитую. Бо мені здається, дівчина теж не позбавлена цих відчуттів...

Розділ тут

Обіймаю кожного і кожну! Дякую за те, що ви у мене є, мої любі читачі і читачки!❣️

Мирної Вам нічки!❤️