— Сьогодні твоє завдання — знайти тут свого коня. Наступний тур — це перегони з перешкодами.

— Але чому саме такий тур? Хіба змагання не мають ґрунтуватися на звичках і вподобаннях принцеси?

— Саме так. Маленька Аїда обожнювала коней. Для неї вони були символом свободи. Надією на те, що одного дня вона стане такою ж вільною, як вони.

  «А ще я неймовірно люблю тварин, особливо коней. Вони дивовижні! Від них так і віє духом свободи…» — пригадала я власні думки, що виникли в голові ще до того, як мене привезли до замку.

  Так, Аїдо, відкинь ці дурні думки!

— То що саме мені робити? Просто вибрати коня?

— О-о, ні, Аїдо, — Вільям посміхнувся з легкою поблажливістю. — Не ми обираємо коней, а вони обирають нас.

— Боги, що це за пафосні фрази?

— Якщо ти не хочеш, щоб кінь за першої-ліпшої нагоди скинув тебе, дозволь йому самому вирішити, чи хоче він бути з тобою в парі.

— Добре. І як мені це зробити?

— Просто підходь до кожного й стеж за реакцією. Повір, ти одразу зрозумієш, якщо сподобаєшся комусь із них.

  Я глибоко вдихнула й підійшла до першого денника. Усередині стояв гарний сірий кінь із темно-сірими плямами химерної форми. Запах сіна різко вдарив у ніс, а від тварини йшло приємне тепло. У нього були біла грива та довгі чорні вії.

  Я щиро намагалася йому сподобатися — навіть посміхнулася, — але, здається, він не був вражений. Кінь фиркнув, презирливо відвів вуха назад, розвернувся до мене задом і демонстративно махнув хвостом.

  Ну і будь ласка!

  Позаду почувся стриманий сміх Вільяма. Я різко розвернулася, роздратована й готова щось йому відповісти, але… застигла.

  Він стояв, ледь нахилившись до своєї кобили, і проводив пальцями по її гриві. Вітер лагідно колихав коротке волосся, а на обличчі грала ледь помітна посмішка. Його очі були заплющені, і в усьому його вигляді відчувався якийсь невимушений спокій. Крізь розчинені двері стайні пробивалися сонячні промені, підсвічуючи його силует.

  Я у мелодраму потрапила? Чи це сцена з фільму?

— Ти довго будеш так шукати. — Він нарешті розплющив очі й подивився на мене. — Не витрачай час, намагаючись сподобатися. Достатньо просто подивитися коневі в очі. Можеш простягнути руку, щоб торкнутися. Якщо кінь тебе прийме, ти одразу це зрозумієш. Якщо ні — ідеш далі.

  Я мовчки кивнула й рушила до наступного денника.

...

Продовження читайте вже на сторінці!