Вітаю, любі букнетівці! ❤️

Розділ уже у ваших книжечках! 

Скільки часу минуло, перш ніж я почула шерех, — не знаю. Та зараз я дивлюся на дверну ручку, яка повільно опускається, а за мить до моєї палати проходить чоловік. Він не лікар — білий легкий светр тісно обтягує його широкі груди, а рукави підтягнуті до ліктів, оголюючи браслет годинника на лівому зап'ястку й темний малюнок на шкірі вище. Чоловік темноволосий, і мені навіть здається, що я його маю знати.

...

— Ти так і не згадала свого імені? — Він дмухає на мою долоню, зігріваючи її.

— Ні, — видушую із себе.

Не можу відірвати погляду від його гарного обличчя.

— Давай спробуємо його вгадати?

Розділ тут

"Моя ЗНАЙДА"

Обіймаю кожного і кожну! 

Тихої мирної нічки, українці! ❤️