Такими темпами я не завершу навчання в Академії Чистої Аркани.

   Сиджу на ритуальному камені, а навпроти мене стоїть Азраель — розлючений і такий, що ненавидить усе навколо. В одних штанях, які, здається, натягнув поспіхом.

   Те, що пізніше на мене чекає серйозна розмова з ним, я не сумніваюся. Але ж я не спеціально! І взагалі, я невинна в тому, що мене спробували викрасти. А те, що єдиний демон, про якого я думаю, — це він, то так, оце вже моя провина.

   Ще й Лорі мене катуватиме за те, що я поперлася з невідомим хлопцем рятувати його сестру. Хоча й знала, що сестри в нього немає. Але ж я мала дізнатися, де в цьому підвалі ритуальний камінь!

   І взагалі, я була впевнена, що Азраель миттєво відреагує на мій виклик. Навіть не припускала, що він може спати чи займатися чимось іншим. Хоча, судячи з його вигляду, я таки перервала щось цікаве. Важко було на це дивитися, бо очі так і прилипали до його тіла, хоча я старанно дивилася в підлогу. Надто вже вбивчим був його погляд.

   Ті, хто чекали на мене в цій кімнаті, вже були розкидані по кутках, а головний зачинщик стояв на колінах і щось шепотів про те, що пропонує мене демону як жертву на його прохання. Тобто він був упевнений, що це саме він викликав Азраеля.

   От жалюгідне створіння! Ти ж навіть імені демона не знаєш, пентаграма нерівна, символи змазані. От халтурники, одним словом.

   — Ти добре почула його слова, — Азраель схилився до мене й прогарчав: — Тебе мені віддали, тож ти мені належиш.

   Обережно підвелася й притулилася спиною до нього. Демон обережно поклав руку мені на талію.

   — Я приймаю ці умови, мій господарю.

   Спалах — і всі, хто був у кімнаті, крім мене, повисли вниз головами під стелею. Азраель розвернув мене до себе, уважно поглянув в очі й заштовхнув у мою схованку.

   Хто ж мене за язика тягнув? Тепер доведеться відповідати.