Торік Бамбл. Герой, який найбільше боїться стати героєм

Усім привіт, мої любі!

Сьогодні хочу познайомити вас з одним із найкумедніших і водночас найдобріших персонажів моєї фентезійної серії «Драксарія» — Торіком Бамблом.

Ох, якби ви тільки знали, скільки разів цей хлопець уже подумки попрощався з життям! 

Торік — флоріанець, який потрапив до Академії вершників драконів. І, здається, досі не може зрозуміти, за які такі гріхи доля підкинула йому стільки небезпечних пригод.А ви тільки уявіть, що пережив наш Торік, коли вперше потрапив до Академії! 

У першій книзі він примудрявся дивуватися буквально всьому! Незнайома їжа, дивні кімнати, незвичайні душові, технології, а особливо заняття з професорами! Ох, скільки ж було вереску, паніки та кумедних ситуацій! Здається, іноді навіть сама Академія не знала, що робити з таким курсантом. 

А все тому, що Торік родом із Флорії-Прайм — дивовижної планети, де немає звичної для інших світів жорстокості, а дракони зовсім не схожі на грізних велетнів Драксарії.

Там вони маленькі, схожі на пташок! Уявляєте?

І ось цей добродушний хлопчина потрапляє у світ величезних хижих драконів, суворих інструкторів і небезпечних випробувань.

Його перше злиття з Булижником було вкрай феєричне. Коли могутній, грізний дракон побачив рідну планету Торіка з її крихітними дракончиками, то, здається, сам був шокований не менше за свого вершника! 

Ось така незвичайна парочка зустрілася в Академії: хлопець, який виріс серед доброти й миролюбності, та величезний дракон, здатний одним своїм виглядом налякати пів факультету.

І хто б міг подумати, що вони настільки підійдуть одне одному?

Мабуть, саме тому Торік й досі не звик до жорстокості навколишнього світу. Він не розуміє, навіщо завдавати болю, коли можна спробувати домовитися. І навіть найстрашнішому чудовиську готовий поспівчувати, якщо побачить у ньому страх.

Ось такий він, наш Торік Бамбл. Трохи боягуз, трохи ходяча катастрофа, але з таким великим серцем, що його вистачить навіть на дракона

Він боїться практично всього. Особливо тих істот, у яких зубів більше, ніж у нього шансів вижити. А професор Кровіс із його любов'ю до всіляких моторошних створінь узагалі став для нашого Торіка окремим випробуванням. 

Та попри всі свої страхи, Торік завжди опиняється там, де найбільше потрібен друзям. Іноді випадково. Іноді з таким вереском, що, мабуть, навіть дракони хочуть затулити вуха.

Але знаєте, за що я найбільше люблю цього персонажа?

За його серце.

Там, де інші бачать чудовисько, Торік здатний побачити налякану живу істоту. Там, де хтось намагатиметься підкорити силою, він спробує зрозуміти.

І найцікавіше, що сам Торік навіть не підозрює, наскільки незвичайним може виявитися його дар.

Поруч із ним його величезний, незграбний дракон Булижник. Ох, ця парочка! Один панікує, другий іноді виробляє в небі таке, що навіть досвідчені інструктори не знають, хвалити їх чи хапатися за голову. 

Проте за всіма цими смішними пригодами ховається дещо важливіше.

Торік не мріє про славу. Не прагне бути найсильнішим чи найнебезпечнішим вершником Академії. Він просто хоче жити, дружити, сміятися й бажано не потрапити на обід до чергового монстра.

Та коли його друзям загрожує небезпека, цей боягуз чомусь знову опиняється поруч із ними.

І, можливо, саме в цьому його найбільша сила.

Хоробрість — це не завжди відсутність страху. Іноді це залишатися поруч попри страх.

Мені здається, Торік ще всіх здивує. 

Драксарія : Ехо Безодні