— Але бачу, я все ж таки не вчасно. Поки йшов до під'їзду, помітив стільки чоловічих речей, розкиданих навколо будинку, що навіть стало цікаво, що тут відбувається.
Я схрестила руки на грудях.
— О, ти дуже вчасно. Повір, зараз мені конче потрібна приємна чоловіча компанія, щоб остаточно не вирішити, що весь ваш вид треба винищити.
Марат повільно підняв брову, а потім простягнув мені подарунковий пакет.
— Тоді спробую реабілітувати наш вид.
Я подивилася на пакет, і настрій сам собою трохи поповз угору.
— Це мені?
— Я  ж обіцяв.
Я забрала його й одразу відчула вагу, занадто велику.
Зазирнула всередину.
— Марат…
Він уже встиг пройти далі й тепер спокійно спостерігав за моєю реакцією.
— Ти сказав, що купиш мені нову білизну, — нагадала я, починаючи діставати коробки. — Одну. Тому що порвав теж одну. А тут, якщо я правильно бачу, ти вирішив забезпечити мене мереживом щонайменше до наступної зими.
Кутик його рота знову сіпнувся.
— Я не знав, яка тобі сподобається, тому взяв кілька. Вибереш сама.
Я подивилася на нього, потім на коробки.
Знову на нього.
— Кур'єрам зараз настільки добре платять?
На якусь мить у його погляді промайнуло щось дивне, але зникло раніше, ніж я встигла зрозуміти.
— На життя вистачає.
— Судячи з цього пакета, у тебе дуже хороше життя.
Марат тихо засміявся, а я раптом зрозуміла, що вже теж усміхаюся.

Кур'єр – мільярдер