Ось вони і дісталися таємничого світу, з яким пов'язані магічні аномалії в їхньому. І Кассію з Рейном тут чекає багато цікавого.

Ну ось Кассія з Рейном і в Тенарії.

Мене ледь не знудило. Розплющивши очі, я похитнулась і якби Рейн мене не схопив, то гепнулася на землю разом зі своїм величезним рюкзаком. І вже б не встала.

— Ти як? — в голосі Рейна не було й тіні сарказму, лише якась дивна, невластива йому турбота. — Все гаразд?

— Жити буду, — кивнула я, повільно вдихаючи вогке осіннє повітря, щоб прийти до тями. — А ти?

— Та теж не помер, як бачиш, — в його голос нарешті повернулась звична іронія.

Ми озирнулися. Перед нами височів ліс — ріденький, з купою моторошних мертвих дерев. Від нього тягнуло важким ароматом прілого листя, вологої землі і грибів. Я мимоволі здригнулася — не надто привітне місце.

— Атмосферненько, — буркнув Рейн, роздивляючись гачкувате мертве дерево, оплетене плющем з червоним і фіолетовим листям.

— Можеш тут залишитись назавжди, якщо так подобається, — не втрималася я від шпильки.

— Тільки після тебе, — широко усміхнувся він.

Це тут Кассія впала і Рейна за собою потягла.

— Схоже, нам туди, — Рейн вказав рукою на місто за мостом.

— Без тебе я б не зрозуміла!

Я рішуче попрямувала вперед, не бажаючи слухати думки Рейна, але ступивши на вологий камінь, послизнулася. Я скрикнула від несподіванки і замахала руками, намагаючись втримати рівновагу. Рейн схопив мене за руку, але ми стояли на схилі й підступна сила тяжіння потягнула нас разом до землі. Рейн гепнувся боком, голосно вилаявшись, а я приземлилася просто на нього, клянучи подумки Тенарію, силу тяжіння і мокре каміння. Це ж треба було так безглуздо навернутися?

— Якщо я зараз виявлю, що обидві мої пляшки віскі розбилися — тобі кінець, Кассіє, — сердито потираючи руку, Рейн зиркнув на мене.

Я повільно сіла, обтрушуючи з себе пожовкле листя й суху траву.

— Ти взяв з собою віскі? — моя брова скептично вигнулася. Я не очікувала, що Рейн прихопить з собою алкоголь.

— Треба ж якось знімати стрес від твоєї присутності? — розреготався цей недоумок.

Кассія сумнівається. Правильно робить, до речі)))))

— Може, повернемось додому, поки не пізно? — з надією подивилася на Рейна.

— Злякалася? — я очікувала насмішки, але Рейн говорив серйозно.

— Незатишно тут, — я знизала плечима, намагаючись приховати свій страх.

— Ходімо, — Рейн простягнув мені руку. — Ми ж разом. Впораємось.

Я кілька секунд вагалася, а тоді вклала свою руку в широку долоню Рейна. Він міцно стиснув її і потягнув мене за собою — через нерівні мокрі камені, порослі мохом і низькими кущиками, до арки, що вела в місто.

Кассія з Рейном роздивляються Тенарію. І за руки тримаються.☺️❤️

— Цікаво, тут завжди такі привітні люди, чи це нам сьогодні пощастило? — тихо запитала я, не відводячи погляду від неохайного чоловіка, який щойно зник за дверима таверни, кинувши на нас сердитий погляд.

— Не знаю. Можемо зайти й перевірити, — відповів Рейн. — Ти мило усміхнешся, я привітаюся, а потім подивимось, чи нас виженуть. Принаймні, якщо так, то матимемо підтвердження — місцеві не люблять чужинців.

— Чудовий план, — пирхнула, дивлячись на брудне вікно таверни за яким сиділо двійко чоловіків з кухлями пива. — А якщо не виженуть, то ми отримаємо безкоштовну вечерю?

— Оце вже залежить від того, наскільки мило ти усміхатимешся.

І куди це Кассія з Рейном прийшли?

— Дивись! — Рейн вирвав мене з роздумів про долю Тенарії.

Я перевела погляд туди, куди він вказував. Справа від нас розташовувалася таверна з вельми промовистою вивіскою «Безодня» і символом у вигляді видовженого рогатого черепа, мабуть, козлячого.

— Думаєш, це знак і нам туди? — я з недовірою подивилася на вхід.

— Давай перевіримо? — Рейн був сповнений ентузіазму, якого я не розділяла.

Я важко зітхнула. В нас не було цілі, ми йшли навмання і ця таверна здавалася дивним знаком долі. Можливо, нам дійсно треба її перевірити? І хоч внутрішній голос волав зупинитися й розвернутися назад, але я рішуче кивнула.

— Ходімо.

Ось так в таверні всередині.

Ми зайшли в таверну й погляди десятків очей відразу вперлися в нас. Хтось роздивлявся зацікавлено, хтось з огидою, інші — ліниво. Невже чужинці тут така рідкість, що на них витріщаються на кожному кроці? Я відчувала себе дуже незатишно під цими прицільними поглядами. Ніби зрозумівши мій стан, Рейн сильніше стиснув мою долоню в своїй на знак підтримки. 

— Може, краще підемо звідси? — прошипіла я Рейну у вухо.

— Куди? Нам треба хоча б щось дізнатися.

Дуже "милий" чоловік зустрів Кассію з Рейном в таверні.

За барною стійкою стояв чоловік доволі неприємної зовнішності. Немолодий, з довгим брудним волоссям і неохайною бородою, він витирав стійку ганчіркою, що годилася хіба що для витирання підлоги. В туалеті.

— Чого треба? — зовсім непривітно озвався він, сердито вишкірився, демонструючи гнилі зуби, й штовхнув келих з пивом до чоловіка, що стояв поруч.

Я вже відкрила рота, щоб огризнутись, але Рейн мене випередив.

— Ми з моєю дівчиною шукаємо, де б заночувати, — абсолютно спокійним, навіть дружнім тоном видав Рейн.

Я ледь повітрям не вдавилася від його нахабності. Дівчина?! Його дівчина? Та що він собі думає? Я з ним в одному ліжку спати не буду! Я вже сердито повернула до нього голову, щоб сказати все, що думаю, але Рейн кинув на мене швидкий погляд, ледь примружившись, певно, натякаючи, щоб я мовчала. Гаразд. Випишу йому чортів за цю імпровізацію як будемо наодинці.

А ще тут у нас старий знайомий намалювався)))

— Приперлися, значить, — буркнув Кайсар, кинувши на нас сердитий погляд з-під лоба.

— То сотні монет не вистачить на кімнату? — проігнорувавши бурчання Кайсара, спитав Рейн. — А скільки треба?

— П’ятсот. Ви ж розумієте, що вам тут не раді?

— Та бачимо вже, що в Тенарії усмішки не в тренді, — реготнув Рейн, але відразу осікся, помітивши, як кілька міцних чоловіків позаду Кайсара обернулися на нас. — Тільки не розуміємо чому.

— Вашу чисту магію відчувають за кілометр. Пийте вже коктейлі, так хоч приховаєте її.

Що там ще чекає на цих невгамовних — читайте у нових розділах.❤️

Читати: "Спадкоємці Безодні" 

Запрошую до моїх соцмереж:

✨ТГ-канал про мої книги

✨ТГ-канал з обкладинками й артами

✨Інстаграм

✨Фейсбук

✨ТікТок