— Господи, як же з тобою важко нормально розмовляти.
— Зі мною прекрасно можна розмовляти. Спробуй хоча б раз не починати розмову з претензії.
Він фиркнув і знову оглянув мене.
— Судячи з вигляду, ти взагалі забула, що я мав прийти.
— Уяви собі. У мене були справи цікавіші і набагато приємніші.
— Бачу.
Його погляд затримався на моєму халаті, а тоді піднявся до мокрого волосся.
— З душу?
— Тебе це хвилює?
— Мене вже нічого, пов'язане з тобою, не хвилює. Просто дивлюся, ти й доби без своїх розваг не витримала.
Я спочатку навіть не зрозуміла. А потім побачила його криву посмішку.
— Ти зараз серйозно вирішив, що я там маст*****?
— А хіба ні? — він хмикнув. — Ти ж без цього не можеш. Скільки тобі треба було? Два рази? Три? П'ять? Я давно казав, що жоден нормальний чоловік тебе не задовольнить.
Учора ця фраза, можливо, ще зачепила б але сьогодні мені захотілося розсміятися йому в обличчя.
— Ой, Вікторе, як же сильно ти помилявся.
Посмішка на його губах сіпнулася.
— Що?
— Я кажу, що ти роками переконував мене, ніби проблема в мені. А виявилося, мене цілком можливо задовольнити. Просто для цього потрібен чоловік, який після одного разу не лежить пів вечора з таким виглядом, наче його реанімувати треба.
Він аж почервонів.
— Та пішла ти!
— Бачиш? Знову я винна. А те, що ти більше одного разу за ніч не можеш, а іноді й за цей один не здатен довести жінку до оргазму, ми тактовно не згадуємо.
— Бо нормальній жінці цього достатньо!
— То знайди собі нормальну й нарешті відчепися від мене.
— Знайду, не переживай. А от ти спробуй знайти придурка, який погодиться жити з такою ненаситною…
— Ще одне слово…
Голос пролунав за нашими спинами. Неголосно….Але ми обоє замовкли.
Я обернулася. Мій кур'єр стояв у дверях ванної. І на кілька секунд я забула навіть про Віктора.

Кур'єр –мільярдер