Сьогодні опівночі опублікую черговий розділ роману "П'ята жертва", а доки розповім про письменницьку задачку, яку мені довелось вирішити в попередьному розділі "Зоряна зброя"

Сірий - так звуть коня головного героя, волею фантазії має залицятись до кобили Хмаринки. І якось я завис на цьому моменті. Ну що тут напишеш? Квіти зривав? Серенади іржав? 

Із завислого стану мене вивів комар. А в житті не буває випадковостей. Нам набридають комарі, ми їх б'ємо, а коні страждають від гедзів, але бити нічим - хвіст не всюди дістає. Тому Сірий - власник крупних білих зубів і великих м'яків губ перекушував навпіл кожного нахабу, який осмілювався сісти на гнучку шию, чи полохливе вушко коханої.

Йшов поруч і наче невзнак бив кобилу по крупу хвостом, а помітивши ґедзя на її шиї, рішуче перекушував того навпіл Кобила ж дякувала, кидаючи іскри з-під довгих вій та тихо форкаючи.

Як, гадаєте, потуги Сірого будуть гідно відзначені?