Про любов. Меркантильну
Доброго часу доби, шановне панство.
Я вам небеличку розповім, тому що мене перевели працювати дистанційно. Переживають за мене))
Так от, маю я трошки вільного часу, а затим мушу розповісти те, від чого вчора довго сміялася. А потім плакала.
У моєї хорошої знайомої, за сумісництвом родички, брат зник безвісти ще у 2024 році на просторах Донеччини. Нещодавно їй прийшла звістка, що брата знайшли, везуть додому. Як везуть, гадаю, ви всі знаєте.
Ясна річ, потрібно збиратися на похорон. Відпросилася з роботи, забрала маму й чухкаю по квіти, а тоді до церкви.
І тут мама починає «мочити коні». По правді, у такі моменти я просто обожнюю її та її гумор. Бо вона це робить, аби вберегти мою менталку, оскільки я дуже болісно реагую на процес похорону.
- Слухай, доню, мені твій батько вчора таке заявив.
- Що? – питаю і не дивуюся. Онуки скачали дідові тік ток, він тепер у нас прошарений. Смартфон з рук не випускає.
- Лежить вчора на дивані і дивиться свої тіктоки. А там пара цілується. Вже немолода. Він дивиться-дивиться і заявляє: «А ти мене ніколи так не цілувала».
- А ви шо? – а я вже знаю, що мама якийсь кнедлик стругонула.
- Як шо? Правду сказала. Коли було цілуватися, як він худоби настягав, роботи повно. Хазяїн!
- А він шо? – я вже бачила перед очима оці мексиканські пристрасті.
- А він сказав, що я вийшла за нього через гроші! Чуєш, через гроші! – маму аж підкидало на сидінні, а мене сміх душив. – Які гроші? Все що він мав, то кльошні штани! Виходив на гору, а вони, як парус. То мій покійний батько як побачив ті штани, то казав, що такого чуда ще не видів! А тепер я меркантильна!
А я ті штани пам’ятаю, бо вони ще на горищі лежать. Шиті під індивідуальне замовлення, і той кльош точно, як парус. Так от, уявила я тата на тій горі в тих кльошах і як зайшлася сміхом. До сліз. Дощ лупить, за дорогою потрібно дивитися, а я регочу.
- Ну ти собі уявляєш, - продовжувала мама. – Він мені ще й заявив, що так подумав, бо перше, що я його спитала, коли він запропонував заміж за нього йти: «А де ми будемо жити?» А що я мала питати? Я ж перелякане дитя, яке жило в чужих людей. А в нього тільки кльоші!
Маму прислали в село вчителькою початкових класів просто з педучилища. Їй на той час було лише дев’ятнадцять. Вона справді жила в чужих людей, і тільки після заміжжя переблалася до татових батьків.
Я її послухала. Потішилася. І сказала:
- Ну, якщо ви йшли заміж через гроші, то нехай ваші онуки женяться тільки по любові.
На якусь мить вона замислилася, а потім відповіла:
- Нехай так і буде. Можливо, у достатку і любов не меркантильна.
Я цю розмову, напевно, ніколи не забуду. Світ так стрімко змінюється. Певні поняття, які нам нав’язували і доносили також, тому навіть не знаю, мабуть, і на любов вже варто дивитися інакше.
А ви читайте гарні книги. Про любов. Посилання на них вам лишаю тут.
І хай згорить москва!
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую за бувальщину.
Підняли настрій ❤️
Олеся Глазунова, я й собі його підняла))
Ох,та любов,як фраза з Вашої книги-і без неї біда,і з нею теж)))Але на ній тримається світ,вона його і врятує(не краса!)У всіх вона різна,але головне,що є))Сьогодні придбала Вашу книгу,не знаю, чи вистачить сили волі не читати до завершенння)))Щось я сумніваюсь...
Vita, і я вважаю, що любов врятує світ. Бо любов в очах того, хто дивиться)
Була у підпорядкуванні заступника, його зріс метр п'ятдесят із кепкою, ще і клишоногий. Розказував, що в часи його молодості ходив у штанях кльош в мав довге волосся. Ми реготали, уявляючи цю картину. А він так гордився. Зараз йому 66. Ой бурна молодість! У батька був костюм піджак і штани кльош, дуже якісний матеріал на кшталт джинсу, щось імпортне, вовняне. Так ще мені пропонували носити той костюм. А штани дійсно як парус. А потім і сама носила, десь двохтисячні були.
Тетяна Цюра, Я маю дуже багато старих фото. Чорно-білих, і на тих світлинах справді всі гарні
Ну і заявочка.Подумаєш ,колись не цілувала ,може було багато роботи і не було нато часу ,та зараз можна все надолужити.А гумор ,то наше все і без нього ніяк.
Оксана Кіс, І час був інший. Показувати емоції не можна, бо то ж негоже, а нині все одно інакше
❤️❤️❤️
Halyna, ❤️❤️❤️
Гумор то наше все..Без нього ми б вже вимерли.А так почули шахедів,тривоги погуморили ,живемо далі.Хай згорить і попелом розвієтья.
Любов Козлова, Уже б мозок нам поплавило, якби ми не жартували)
Мій дід на час одруження з моєю бабцею був ну дуже застарілим парубком, то коли вони сварилися бабця казала що вона мала два шлюби а його ледь женили то дід казав що він її не любить на що вона його спитала," а кого ж ти любиш?" Дід відповів махнувши " А, ..вона вже померла"? Носив бабуні казки з бібліотеки читати. Кохання повсякчас одне і це не слова
Чита, Так, кохання - це вчинки. Ось вони справді показують ху із ху
Якось в іншому житті, перед війною у Херсоні була в мене розмова з колегою щодо меркальтильності в заміжжі, сказавши що я не розумію як можна жити з людиною без почуттів, а тільки за гроші. Вона відповіла, що по різному в житті буває. Вона на мене подивилась як на дурненьку. Кохання то не для всіх, а для обраних.
Елена Чуприна, А ще кохання минає, коли почуття розбиваються об жорстоку реальність. Тому, напевно, ви маєте рацію, кохання для обраних
❤️❤️❤️❤️❤️
Чита, ❤️❤️❤️
Обожнюю людей з гумором! Мамі вітання від читачів! І хай з батьком цілуються зараз,якщо тоді не мали часу.)) ☀️☀️☀️
Nata Bond, Хай цілуються)) Я тільки за❤️
Мама Ваша молодець! Вберегла доніну менталку. Здоров'я їй та батьку на многії літа!
Родичам співчуття...
І хай згорить моцква до тла!!!
Любов Трохимчук, Вона у мене титан. Багато чого пережила, але досі молодець
Ото тато видав! Та в той час,коли носили кльоші меркантильних було дуже мало,бо то був час хіппі, час любові( ну в моєму житті і розумінні та баченні тогочасної молоді)). У нас було багато романтики. А мама у вас молодець! Знає як підтримати доню та розрадила вас гумором. Здоров'я їй та і всьому вашому роду!♥️
Нехай згорить до тла!
Наталья Русанова, І я не люблю. Але тато після інсульту, і воно йому заходить
Дякую!!! Які у Вас чудові батаки!) Почитала, посміхнуло.)
Згадався анекдот, давній, щодо меркантильності.) Говорять дві подружки, в тебе перший раз з був за гроші чи по-любові. -Мабуть по-любові, бо хіба ж троячка-гроші.)
А тут штани, щей кльошні.)
Valentina, Мама тільки кльоші татові постійно згадує, а він жменю соняшникового насіння, яке дав, коли зустрів))
Ой,як знайомо!!!) Тільки у вас мама,а у мене я!) Мій чоловік теж надивиться,як каже моя доня,інтернетів і починає свою шарманку: а колись,а тепер..!!! Я не ображаюся,а теж йому кидаю кнедликів! Донька регоче і каже : «Мамо,я за вами записувати буду!».. Як писала одна відома поетеса: «.. щоб не плакать, я сміялась..».. Отак і рятуємося гумором..!!!)))
До тла на порох!!!! Щоб жаба лапкою розтерла!!!!!
Олена Гушпит, Оце ж і я записала, бо таке вартує пам'ятати))
♥️♥️♥️♥️♥️
Руня, ❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати